31 серпня 2016 року м. Київ К/800/37113/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Лосєва А.М.,
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника позивача Бочкарьова Д.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі №1570/6717/2012 за позовом Приватного підприємства «Стройіндустрія» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, позовні вимоги Приватного підприємства «Стройіндустрія» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0001792202 в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 496 065,00грн. та припинення виконання відповідного грошового зобов'язання - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0001792202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 496065,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби 11.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.10.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 7, 9, 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеси було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Стройіндустрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства з 01.04.2011 по 30.06.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеси складено акт від 22.10.2012 №2702/22-0/31691771 та прийнято податкове повідомлення-рішення 02.11.2012 №0001792202, яким позивач визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 510408,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 3585,75грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 496065,00грн. став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок безпідставного формування валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСТК» з огляду на відсутність актів виконаних робіт, послуг, видаткових накладних та неможливість проведення перевірки контрагента.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.
Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСТК» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором поставки від 02.04.2011 №4, договорами про надання послуг від 02.04.2011 №5 та №6, заявками, специфікаціями, рахунками-фактурами, талонами замовника, актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними. Оплата за поставлені товари та послуги була проведена позивачем в повному обсязі. Придбані у контрагента товари використані позивачем для виготовлення бетонної суміші на бетонозмішувальному вузлі Приватного підприємства «Стройіндустрія», а послуги навантажувачів та бульдозерів разом з персоналом використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, пов'язаної з прийомом, відправленням та переробкою вантажів на території Філії УДЦТС «Ліски», що підтверджується матеріалами справи. Весь технологічний процес виготовлення бетону здійснювався таким чином, що транспортні засоби виконували роботи без виїзду з орендованої позивачем території, у зв'язку з чим товарно-транспортні накладні не виписувалися.
Посилання відповідача на ненадання актів виконаних робіт та видаткових накладних під час перевірки та відповідно недопустимість їх дослідження судом є необґрунтованим, оскільки податковим органом не надано доказів витребовування зазначених первинних документів у позивача, а суд зобов'язаний відповідно до принципів адміністративного судочинства перевірити та оцінити усі докази, подані сторонами.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.
Натомість, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Приватного підприємства «Стройіндустрія» ознак неправомірних дій.
Посилання відповідача на неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТК» обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки позивач не може нести відповідальність за неналежність ведення його контрагентом податкового обліку, відсутність його за місцезнаходження чи невиконання ним податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи.
В той же час, контрагент позивача як на момент здійснення господарських операцій, так і на момент судового розгляду був у встановленому порядку зареєстрованим як юридична особа
За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСТК» та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0001792202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 496065,00грн. є правильними.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі №1570/6717/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ І.Я. Олендер
__________________ А.М. Лосєв