31 серпня 2016 року м. Київ К/800/18308/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Лосєва А.М.,
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника позивача Кобилинського П.І.,
представника відповідача Наумчука Д.В.,
прокурора Кузнецової Ю.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №0670/3064/12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0000831601.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області 01.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.04.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, статей 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби її правонаступником - Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області, а також заміну позивача - Відкритого акціонерного товариства «Коростенський щебзавод» його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Коростенський щебзавод» з питань достовірності декларування в січні та лютому 2012 року сум податку на додану вартість, що підлягають до відшкодування з бюджету.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2011 року на 56852,77грн., що в подальшому призвело до завищення ним заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2012 року на аналогічну суму; підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1955744,94грн.
За результатами перевірки Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби складено акт від 17.04.2012 №617/15-4/01374567 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0000831601, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2012598,00грн. та застосував до нього штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1006299,00грн.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується, зокрема, на безпідставному формуванні суми бюджетного відшкодування за січень 2012 року із урахування податку на додану вартість за податковими накладними на суму 56852,77грн., що були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком-Капітал» (на суму 48070,00грн.) та від Приватного підприємства «Д'нина» (на суму 8782,77грн.), оскільки за результатами попереднього акту перевірки від 14.02.2012 №239/23-01/01374567 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 №0000182301, яким зменшено позивачу від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 56853,00грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 14.02.2012 №239/23-01/01374567 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 №0000182301, яким зменшено позивачу від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 56853,00грн. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі №0670/1536/12, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 №0000182301 було визнане протиправним та скасоване. В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 відповідачу за його скаргою було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
Статтею 56 Податкового кодексу України врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, відповідно до положень якої у випадку оскарження рішення в адміністративному порядку днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а у випадку оскарження рішення в судовому порядку грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В той же час, відповідно до вимог Податкового кодексу України у випадку неоскарження платником рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається узгодженим після закінчення 10 денного терміну з дня отримання податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 №0000182301, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 56853,00грн, на момент подання підприємством податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року ще не було прийнято та відповідно не було узгодженим, а тому висновок податкового органу про наявність у позивача обов'язку враховувати зазначене рішення при поданні податкової звітності є безпідставним. До того ж, в подальшому відповідне рішення було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
Крім того, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному включенні позивачем до бюджетного відшкодуванню суми у розмірі 1955744,94грн., що була сплачена ним постачальникам в складі авансових платежів, проте основні фонди до позивача на момент проведення перевірки згідно умов договорів ще не надійшли, не були оприбутковані та не були введені ним в експлуатацію.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» попередню оплату за буровий станок ELEXIROC D55/Drill rig на загальну суму 4224809,75грн., в тому числі ПДВ 704134,96грн., про що виписано податкову накладну від 26.12.2011 №340, яку позивач включив до складу податкового кредиту грудня 2011 року.
Крім того, позивач здійснив на користь ДП з іноземними інвестиціями «Сумітек Україна» попередню оплату за гідравлічний екскаватор KOMATSU на загальну суму 7509659,85грн., в тому числі ПДВ 1251609,97грн., про що виписано податкову накладну від 20.12.2011 №201, яку позивач включив до складу податкового кредиту грудня 2011 року.
Зазначені технічні засоби придбавались позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності (для буріння свердловин з метою проведення вибухових робіт та для навантаження на транспортні засоби одержаної при цьому гірничої маси та готової продукції).
Реальність господарських операцій позивача з контрагентами податковим органом не заперечується, податкові накладні від 20.12.2011 №201 та від 26.12.2011 №340 відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, правомірність формування податкового кредиту за першою подією відповідачем не оспорювалося.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача в обґрунтування відсутності у товариства права на бюджетне відшкодування на те, що позивач на ще не отримав оплачені ним основні засоби та не ввів їх в експлуатацію на підприємстві, оскільки податкове законодавство не обмежує права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплачену у складі попередньої оплати за товар. При цьому, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено обставин, визначених пунктом 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України, які б свідчили про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.
В той же час, матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у січні 2012 року до бюджетного відшкодування відповідає сумі податку, фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальникам товарів (послуг).
Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин щодо виконання позивачем всі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0000831601 є правильними.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №0670/3064/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ І.Я. Олендер
__________________ А.М. Лосєв