31 серпня 2016 року м. Київ К/800/13029/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Лосєва А.М.,
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника позивача Галанського Д.П.,
представника відповідача Наумчука Д.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №0670/5519/12 за позовом Дочірнього підприємства «Крупозавод Озерянка» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Крупозавод Озерянка» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0000912201, №0000922201 та від 07.07.2012 №0000932201 протиправними та скасовано.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області 06.03.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.03.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 7, 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби її правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Житомирському районі було проведено виїзну планову перевірку Дочірнього підприємства «Крупозавод Озерянка» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 544592,00грн.; пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 363242,00грн. та зменшено підприємству залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року в сумі 84497,00грн.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіваш-Агрос», Приватним підприємством «Агроконтакт-Харків», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рис України», Приватним сільськогосподарським підприємством «Гвардієць», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромпродуктсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» з огляду на відсутність реальності господарських операцій та нікчемність правочинів з контрагентами.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Житомирському районі складено акт від 24.07.2012 №460/23-0/31049994/0110 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0000912201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 558862,00грн., в тому числі 544592,00грн. - за основним платежем та 14270,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 07.08.2012 №0000922201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454053,00грн., в тому числі 363242,00грн. - за основним платежем та 90811,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 07.07. 2012 №0000932201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84497,00грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіваш-Агрос», Приватним підприємством «Агроконтакт-Харків», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рис України», Приватним сільськогосподарським підприємством «Гвардієць», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромпродуктсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними, актами про компенсацію витрат, розрахунковими документами, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи.
Матеріалами справи також підтверджено факт використання позивачем у власній господарській діяльності потужностей майнового комплексу Красноперекопського рисового заводу (с. Почетне Красноперепопського району АРК), орендованого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромпродуктсервіс».
Окрім того, послуги, отримані позивачем від Товариства з обмеженою «Пакко Холдинг», а також товар (рис-сирець), що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш-Агрос», Приватного підприємства «Агроконтакт-Харків», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис України», Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць», безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Дочірнього підприємства «Крупзавод Озерянка» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС».
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Проте, відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з контрагентами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №0670/5519/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ І.Я. Олендер
__________________ А.М. Лосєв