"31" серпня 2016 р. м. Київ К/800/1131/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Лосєва А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 у справі №2-а-2042/10/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.11.2009 №0005022301/0; від 22.01.2010 №0005022301/1; від 02.04.2010 №0005022301/2 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 713375,34грн., у тому числі за основним платежем 474533,56грн. та за штрафними санкціями 238841,78грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби 27.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.02.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 7, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Херсоні проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2009.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 143846,00грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Херсоні складено акт від 27.10.2009 №3221/23-8/19231110 та прийнято податкові повідомлення-рішення (з урахуванням процедури адміністративного оскарження) від 10.11.2009 №0005022301/0; від 22.01.2010 №0005022301/1; від 02.04.2010 №0005022301/2, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 790550,34грн., у тому числі за основним платежем 527033,56грн. та за штрафними санкціями 263516,78грн.
Підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат, сплачених приватним підприємцям ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по договорам про надання послуг: по виконанню електротехнічних робіт; налаштуванню (налагодженню), монтажу, ремонту та встановленню контрольно-вимірювальних приладів (апаратури), виготовленню контрольно-вимірювальних приладів (техніки), розробці програмного забезпечення, розробці системи управління, веденню податкового обліку, надання маркетингових та консультаційних послуг.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повідомлення-рішення є протиправними оскільки позивачем надано первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства.
Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для зменшення податкових зобов'язань.
Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, судами не з'ясовано умови відповідних договорів, специфіки господарської операції позивача з контрагентами, умов надання послуг, не досліджено питання необхідності придбання послуг та їх подальше використання, зв'язок укладених договорів з господарською діяльністю позивача, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.
З метою дослідження фактичного придбання товару судам необхідно було аналізувати умови договорів з контрагентами, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з'ясовувати порядок надання послуг та їх вартість відповідно до умов договору, мету придбання таких послуг, економічну доцільність їх придбання у контрагентів, можливість контрагентами здійснювати надання замовленої кількості послуг.
З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безпідставності формування валових витрат за спірними операціями та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентами на безпідставне формування валових витрат з метою заниження податкових зобов'язань, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати товари у контрагентів, реальне виконання умов договорів.
Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено належним чином доводи відповідача, що приватні підприємці в основний час працюють на цьому ж підприємстві за трудовими договорами, не з'ясовано які трудові функції виконують відповідні фізичні особи на підприємстві, чи збігаються їх функції з предметом укладених договорів та відповідно чи було доцільно укладати відповідні договори, не з'ясовано наявність/відсутність у штаті товариства бухгалтерів та відповідно доцільність залучення третьої особи на договірних умовах для ведення бухгалтерського обліку позивача.
Із наведеного вбачається, що у справі залишилися недослідженими обставини про те чи була необхідність та доцільність залучення приватних підприємців до виконання певних робіт та послуг; чи контрагенти позивача були спроможними виконати умови договорів; чи могли надати обсяг послуг в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання надання послуг; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.
Натомість, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано обставин щодо реальності господарських операцій позивача з приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 №0005022301/0, від 22.01.2010 №0005022301/1, від 02.04.2010 №0005022301/2 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 713375,34грн., у тому числі за основним платежем 474533,56грн. та за штрафними санкціями 238841,78грн. підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 у справі №2-а-2042/10/2170 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 №0005022301/0, від 22.01.2010 №0005022301/1, від 02.04.2010 №0005022301/2 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 713375,34грн., у тому числі за основним платежем 474533,56грн. та за штрафними санкціями 238841,78грн. - скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 у справі №2-а-2042/10/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ І.Я. Олендер
__________________ А.М. Лосєв