31 серпня 2016 року м. Київ К/800/38428/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Полтавський машинобудівний завод»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року
у справі № 816/1908/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Полтавський машинобудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «Полтавамаш»)
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ПАТ «Полтавамаш» звернулось у червні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № 0015661502 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 63 333,34 гривні.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № 0015661502 в частині зменшення ПАТ «Полтавамаш» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 63 333,00 гривні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «Полтавамаш» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 14307417, з 22.03.1995 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та з 27.06.1997 року зареєстроване платником податку на додану вартість. Основним видом господарського діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну.
Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.04.2015 року №1760/16-01-15-02/14307417, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2015 року в розмірі 63 733,00 гривні.
На підставі даних висновків акту перевірки відповідачем 27.04.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015661502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 63 733,00 гривні.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 63 333,34 гривні, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між позивачем ПАТ «Полтаваобленерго» (постачальник електричної енергії) та ПАТ «Полтавамаш» (споживач) 07.08.2003 року укладено договір № 19 про постачання електричної енергії.
У податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року позивачем, на підставі виписаних ПАТ «Полтаваобленерго» податкових накладних від 19.01.2015 року № 1899/231, від 26.01.2015 року № 2499/231, від 28.01.2015 року № 3493/231, віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 63 333,34 гривні.
Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що судом першої інстанції надано неналежну оцінку тій обставині, що Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, п. 201.4 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, яка почала діяти з 01.01.2015 року.
Зокрема, в абзаці 2 п. 201.4 ст. 201 ПК України зазначено, що платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку з. споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ «Полтавамаш» здійснено оплату за електричну енергію згідно наступних платіжних доручень: № 118 від 19.01.2015 року на суму 15 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 2500,00 гривень; № 230 від 28.01.2015 року на загальну суму 365 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 60 833,33 гривні, тобто у 2-ій та 3-ій декаді місяця, з урахуванням вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України, що діяли на дату оплати та дату виписки податкових накладних, останні мали бути виписані: 20.01.2015 року на загальну суму 15 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 2500,00 гривень; 31.01.2015 року на загальну суму 365 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 60 833,33 гривні.
Листом Державної фіскальної служби України від 23.02.2015 року № 3706/6/99-99-19-03-02-15 «Щодо порядку виписки податкових накладних постачальниками електроенергії» зазначено, що платник податку, який постачає електричну енергію, не повинен складати окремі податкові накладні на кожне надходження коштів за електричну енергію.
Так, наприклад, у разі надходження на поточний рахунок платника податку, який постачає електричну енергію, коштів від споживача в рахунок оплати за електричну енергію 5-го, 7-го та 10-го числа місяця такий платник податку складає одну податкову накладну 10-го числа, в якій враховуються всі суми коштів, отримані 5-го, 7-го та 10-го числа такого місяця.
При цьому в графі 2 податкової накладної «Дата виникнення податкового зобов'язання (постачання (оплати))» зазначається дата виписки податкової накладної, тобто, 10-те число звітного місяця.
В останній день місяця платник податку, який постачає електричну енергію, складає податкову накладну, в якій враховує суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за електричну енергію на поточний рахунок протягом третьої декади місяця, та додатково враховує остаточний розрахунок зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом всього місяця.
Якщо в місяці 31 (28) календарний день, то за третю декаду місяця податкова накладна складається 31-го (28-го) числа такого місяця. У такій податковій накладній платник податку враховує суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за електричну енергію на поточний рахунок протягом третьої декади місяця (за 11(8) календарних днів), та додатково враховує остаточний розрахунок зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом всього місяця. Окрема податкова накладна за третю декаду місяця, в якому 31 календарний день, 30-гочисла такого місяця не складається.
Отже, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в результаті недотримання постачальником електроенергії вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України, позивачем порушено норми податкового законодавства України.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України в податковій накладній одним з обов'язкових реквізитів є дата виписування податкової накладної.
Згідно абз.9 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.
При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № 0015661502 в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 63 333,00 гривні.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Полтавський машинобудівний завод» - відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі № 816/1908/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) І.В. Приходько
підпис (підпис) В.П. Юрченко