29 серпня 2016 року м. Київ К/800/23254/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на судові рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року у справі за його позовом до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дії щодо порушення права при розподілу квартир та визнання нечинним рішення,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року, якими закрито провадження у справі з тих підстав, що спір не підсудний адміністративному суду.
Ставиться вимога про скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказується на те, що спір є публічно-правовим.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.
За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Як убачається з матеріалів справи, спір виник у сфері житлових правовідносин із приводу права особи на поліпшення житлових умов та надання жилого приміщення в порядку черговості, які регулюються нормами Житлового кодексу України, зокрема: статтями 38, 40, 42, 43, 57-59.
Верховний Суд України при тлумаченні зазначених норм закону в рішенні від 28 квітня 2010 року (справа №6-239св10) прийшов до висновку, що віповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України такі спори розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є право на житло.
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року у справі за його позовом до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дії щодо порушення права при розподілу квартир та визнання нечинним рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко