31 серпня 2016 року м. Київ К/800/11713/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Олендера І.Я.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача Черненко О.П.,
відповідача Перепелюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року
у справі№826/7950/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гунатех»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гунатех» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гунатех») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 квітня 2014 року №0000172202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року і увалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності визначення ТОВ «Гунатех» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень - жовтень 2013 року.
За результатами перевірки 16 січня 2014 року складено акт №186/26-58-22-02-18/34297735, в якому встановлено порушення позивачем пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19 червня 2012 року №522, що призвело до завищення суми рядка 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 15773485 грн., за жовтень 2013 року - 15790343 грн.
29 квітня 2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення № 0000172202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15790343 грн.
З аналізу Акта перевірки судами встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем підпунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19 червня 2012 року №522, стала самостійна відмова позивача від отримання сум бюджетного відшкодування за спірний період у вказаній сумі та, враховування відповідної суми у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (абзац «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України).
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, законодавством не обмежено термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, а тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування не обмежено часовими межами того податкового періоду, в якому у нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пунктами 200.6 та 200.7 статті 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.
Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з абзацом «а» пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.
Пунктами 4.6.3, 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Таким чином, враховуючи факт того, що прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, а не його обов'язком та не обмежено певним звітним податковим періодом, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновку відповідача про допущення позивачем порушення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 7.5.2 пункту 7.5 розділу 7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України №522 від 19 червня 2012 року.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №826/7950/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: І.Я. Олендер
Т.М. Шипуліна