Справа № 673/404/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лукіянець Т.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Деражнянської районної адміністрації Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,
22 березня 2016 ОСОБА_2 звернулась до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом до Управління соціального захисту населення Деражнянської районної адміністрації Хмельницької області про нарахування та стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню.
Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
29 липня 2016 року від представника позивача до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 після народження 08 лютого 2013 року сина ОСОБА_3 Богдана, відповідно до її заяви від 13 травня 2013 року, відповідачем призначено допомогу при народженні дитини на період з 01 по 28 лютого 2013 року в розмірі 9720,00 грн. та з 01 березня 2013 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 810,00 грн. щомісячно.
10 вересня 2013 року було проведено перевірку цільового використання коштів державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 В ході обстеження було встановлено, що за адресою : вул. Б. Хмельницького, 3 в м. Деражня, Хмельницької області позивач та її син не проживають, а перебувають за межами України, що виключає можливість перевірити факт цільового використання коштів.
За результатами проведеної перевірки, відповідачем в силу п.13 абз.18 Постанови Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року, прийнято рішення про припинення виплати вказаної допомоги з жовтня 2013 року на підставі акту від 10 вересня 2013 року №124. Про прийняте рішення, відповідачем 25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надіслано відповідне повідомлення.
У лютому 2016 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації із заявою про поновлення виплати призначеної їй допомоги.
Листом від 26 лютого 2016 року №111/01-20 відповідачем відмовлено позивачу в задоволенні її заяви через відсутність законних підстав для поновлення вказаних виплат.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом №2811-XII, тобто цей Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Згідно ст.10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну).
Статтею 12 Закону №2811-XII передбачено, що допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.
Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину.
Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених положень Закону №2811-XII прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).
Відповідно до п.10 Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
У випадках, передбачених абзацами вісімнадцятим - двадцять другим п.13 Порядку, виплата допомоги припиняється на підставі пропозицій органу опіки та піклування чи державного соціального інспектора органу праці та соціального захисту населення.
Відповідно до п.13 Порядку контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами і державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді, службами у справах дітей і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.
Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами сімнадцятим - двадцять третім, двадцять шостим і двадцять сьомим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
Отже, згідно з наведеними нормами закону, у разі відсутності можливості здійснити контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей, органи праці та соціального захисту населення мають право прийняти рішення про призупинення виплати призначеної допомоги та поновити її виплату тільки в межах шестимісячного строку з дати прийняття такого рішення.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 при поданні заяви 13.05.2013 було роз'яснено, що буде здійснюватись контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей головним державним соціальним інспектором управління шляхом проведення обстеження матеріально побутових умов проживання сім'ї.
Однак, виїжджаючи разом із дитиною за кордон, позивач про це не повідомила Управління соціального захисту населення Деражнянської РДА Хмельницької області, хоча згідно із заявою про призначення соціальної допомоги від 13 травня 2013 року була зобов'язана повідомити про такий виїзд.
Виїзд батьків за кордон унеможливлює перевірку управлінням соціального захисту населення цільового використання коштів допомоги при народженні дитини для створення належних умов повноцінного утримання та виховання дитини, такі обставини вірно були прийняті до уваги УСЗН та виплату допомоги припинено правомірно.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивач будучи ознайомленою із розміром допомоги при народженні дитини, перебувала за місцем своєї реєстрації в період з грудня 2013 року по січень 2014 року та в цей час отримувала нараховану їй відповідачем допомогу за вересень 2013 року включно. Проте із заявою про поновлення призначених виплат ОСОБА_2 звернулася до відповідача лише в лютому 2016 року, тобто після закінчення шестимісячного строку.
Крім того, позивач перебуваючи за межами України мала можливість контролювати свій картковий рахунок у банку, на який перераховувалася допомога.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відмови субєкта владних повноважень щодо поновлення виплати призначеної ОСОБА_2 допомоги та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5