Справа № 127/5715/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Вохмінова О.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
30 серпня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,
до Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2016 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нову постанову якою адміністративний позов задоволити повністю.
30 серпня 2016 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду за вх. № 127/5715/16-а надійшла заява відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час, день та місце розгляду повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Вінницьким міським судом Вінницької області встановлено, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак, 19.06.2011 року набув чинності Закону України від 14.06.2011 року «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що в 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог вищезазначеного закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача. Аналогічні положення були передбачені в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2012 рік, на 2013 рік. Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Проте, починаючи з 01 січня 2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16.01.2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, статей 50, 54 даного закону, якими визначено перерахунок пенсій.
При аналізі норм чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що лише 01.07.2014 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» й Прикінцеві положення цього Закону доповнені п. 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Приймаючи до уваги, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року №1622-VІІ опубліковано в газеті «Голос України» 02.08.2014 року № 146, він набрав чинності 03.08.2014 року, тобто визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 03.08.2014 року.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року ,включно застосуванню підлягали норми статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів № 1210 від 23.11.2011 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано частково задоволив позовні вимоги із визнанням неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови позивачу_ в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28.02.1991 року за період з 01.01.2014 року до 02.08.2014 року та зобовязанням відповідача провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії позивачу як інваліду ІІ групи, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28.02.1991 року: основну державну пенсію в розмірі, не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2014 року до 02.08.2014 року, з урахуванням уже проведених виплат.
Щодо вимог апелянта про перерахунок пенсії на підставі цих норм з 01.01.2016 року , суд апеляційної інстанції зазначає ,що вони задоволенню не підлягають, оскільки 28.12.2014 року на підставі Закону № 76-VII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статті 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладені в новій редакції. Так, відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Статтею 54 Закону визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. Карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Колегія суду дійшла до висновку, що чинним законодавством не передбачено норми щодо обрахунку з 01.01.2016 року пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), а вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідачем не було допущено порушень при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії з 01.01.2016 року. Визначаючи розмір пенсії позивача в цій частині, управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги позову в частині щодо визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року та зобов'язання здійснити її перерахунок і виплату.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача згідно з наданою довідкою за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4