29 серпня 2016 р.Справа № 818/304/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2016р. по справі №818/304/16
за позовом ОСОБА_2
до Державної казначейської служби України
про визнання бездіяльності протиправною,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність, що полягає в затримці здійснення виплат позивачу коштів по виконавчому листу, який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області 09.10.2013р. у справі №6а/577/106/13 на виконання постанови апеляційного суду Сумської області від 22.08.2012р. та з урахуванням ухвали Конотопського міськрайонного суду від 13.09.2013р., яку прийняту за заявою ОСОБА_2 про заміну способу і порядку виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі №6а/577/106/13 про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних призначень суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2150 грн. відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, рішення суду на даний час залишається невиконаним, що підтверджується листами Державної казначейської служби України від 07.05.2014р. вих.№5-13/4553-11131 та від 12.06.2015р. №5-13/4960-14103, в яких зазначено, що виконавчий лист знаходиться в черзі на виконанні. Вищезазначені обставини, як вважає позивач, свідчать про протиправну бездіяльність відповідача та свідчить про порушення прав позивача щодо отримання виплат визначених судовим рішенням.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у затримці здійснення виплати позивачу по виконавчому листу, який видано 09.10.2013 року по справі №6а/577/106/13 Конотопським міськрайонним судом Сумської області.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться виконавчий лист, виданий 09.10.2013р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі 6а/577/106/13 про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_2 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій в сумі 2150 грн. за 2009 рік Даний виконавчий лист надійшов до органів Казначейства 28.10.2013р. і з цієї дати взятий на облік до виконання. Разом з тим, оскільки безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень, то виконавчий лист №6а/577/106/13 станом на 20.07.2016 року перебуває в черзі на виконанні під №6081 (сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше - 187089395,22 грн.) Отже, враховуючи недостатність призначень за Програмою для погашення заборгованості за поданими судовими рішеннями та наявність сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, казначейство позбавлене можливості виконати виконавчий лист, виданий по справі №6а/577/106/13 у строк визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Позивач у судове засідання не прибув та просив провести розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2011 року по справі №2-1250/2010 задоволено позов ОСОБА_2 до Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в розмірі 2150 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік, відповідно до ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням здійснених виплат.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 22.08.2012 року апеляційна скарга Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення задоволено частково, рішення суду від 23.06.2011р. змінено. Зобов'язано Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення здійснити позивачу перерахунок перерахунок щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2009 рік відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійснених позивачу виплат.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2013 року змінено спосіб виконання постанови апеляційного суду Сумської області шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_2 недоплачену одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2150 грн.
На виконання судового рішення, Конотопським міськрайонним судом Сумської області 09.10.2013 року видано виконавчий лист №6а/577/106/13, який 15.10.2013р. було пред'явлено позивачем до виконання в конотопське управління Державної казначейської служби України в сумській області.
В подальшому, листом від 17.10.2013 року за №03-35/202-2525 Конотопське управління ДКС у Сумській області повідомило позивача про те, що виконавчий документ направлено до головного управління ДКС України в Сумській області для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету по бюджетній програмі для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
Листом від 01.11.2013 року головне управління ДКС України в Сумській області повідомлено позивача про направлення виконавчого листа на Державну казначейську службу України.
Листами від 07.05.2014 року вих.№5-13/4553-11131 та від 12.06.2015 року вих.№5-13/4960-14103 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше чим надійшов виконавчий лист по справі №6а/577/106/13, відповідачем будуть здійснені відповідні дії по перерахуванню коштів на рахунок. На даний час рішення суду по справі №6а/577/106/13 не виконано, кошти позивачу відповідачем не перераховано.
Позивач, вважаючи, що дані обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Оскільки рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним, то суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної бездіяльності відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження”, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Згідно ч.1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок N 845).
Відповідно до п. 2 Порядку N 845, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 3 Порядку N 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Як встановлено під час розгляду справи, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним. Тобто, на даний час рішення суду залишається не виконаним більше двох років.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Матеріалами справи підтверджено, що на даний час рішення суду залишається не виконаним більше двох років.
Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі №6а/577/106/13 є протиправною.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятих ним постанов.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року по справі №818/304/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2016р. по справі №818/304/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2016 р.