29 серпня 2016 р.Справа № 816/600/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2016р. по справі № 816/600/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"
до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2015 року №806020002/2015/000139/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00320.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надано необхідний пакет підтверджуючих документів.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 52-55 МК України, ст.ст. 7, 9, 69, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07.09.2015 між Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd., /продавець/ та ТОВ "Українське зерно" /покупець/ укладено зовнішньоекономічний контракт №1515614, за умовами якого продавець продає, а покупець купує L-Лізин HCL на загальну суму 38420,00 доларів США у кількості, по цінах та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту /а.с. 16-22/.
З метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного ТОВ "Українське зерно" товару декларантом до Полтавської митниці ДФС подано митну декларацію №806020002/2015/010062 /а.с. 106-107/, разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів.
Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом №1515614 від 07.09.2015, укладеним з Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd., заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД №806020002/2015/010062 (графа 42 митної декларації).
Полтавською митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження вартості перевезення товару, а також будь-які додаткові документи за власним бажанням.
Згідно з листом від 06.11.2015 б/н ТОВ "Українське зерно" /а.с. 54/ надіслано на адресу Полтавської митниці ДФС наступні документи: - прайс від виробника від 25.08.2015; - калькуляцію ціни L-Лізину HCL від 21.09.2015; - заявку на транспортно-експедиційні послуги від 10.09.2015 №1973.
За результатами розгляду поданої митної декларації, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00320 /а.с. 24-25/, а також рішення про коригування митної вартості №806020002/2015/000139/2 від 06.11.2015 /а.с. 26-27/, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №125110008/2015/112288 від 17.09.2015 /а.с. 155-156/.
Не погодившись із вказаними рішенням та карткою відмови, позивач оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням частини третьої статті 53, частини шостої статті 54, частини першої статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним у статті 58 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно пункту 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою /частина перша статті 52 Митного кодексу України/.
За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару /частина шоста статті 53 Митного кодексу України/.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 55 Митного кодексу України надано право органу доходів і зборів коригувати митну вартість товарів.
З огляду на викладене, до компетенції органу доходів і зборів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
За приписами статей 57, 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин другої - сьомої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя).
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (частина четверта).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома).
За правилами частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Частинами сьомою та восьмою цієї ж статті передбачено, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи слідує, що обов'язковою ознакою, яка надає митниці право витребовувати у декларанта додаткові документи, є наявність у органу доходів і зборів сумніву у правильності визначення митної вартості, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Разом з тим, витребовувати необхідно документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В силу положень частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).
Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування являється те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Судом встановлено, що відмова в митному оформленні товару вмотивована Полтавською митницею ДФС тим, що в поданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документах, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містяться розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) до митного оформлення не надано заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг; 2) у наданих до митного оформлення рахунку на сплату транспортних витрат від 03.11.2015 №1511002 та довідці про транспортні витрати від 03.11.2015 б/н не виділена окремо експедиційна винагорода; 3) до митного оформлення не надано коносамент за №569234819/WMS15090312, натомість надано коносамент під номером WMS15090312; 4) у декларації країни-відправника від 11.09.2015 №060520150051552522 у графі "Номер угоди" вказано договір під номером SCMH2015-3442, а до митного оформлення надано договір під номером 1515614. На вимогу митного органу декларантом додатково були подані пропозиція від виробника б/н від 25.08.2015, калькуляція б/н від 21.09.2015 та заявка на транспортно-експедиційні послуги від 10.09.2015 №1973, інші документи, які вимагалися митницею, подані не були. Представлені митному органу додаткові документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, оскільки: - в пропозиції від 25.08.2015 ціна товару 1130 доларів США за тону пропонується на партію товару вагою 17 тон, разом з тим, вага фактично імпортованої партії товару становить 34 тони; - у калькуляції ціни від 21.09.2015 ціна товару складається з витрат на транспортування, митне оформлення, пакування, виробництво та сировину, проте не зазначено, які конкретно сировинні матеріали використовувалися і яка їх вартість; - у заявці на транспортно-експедиційні послуги від 10.09.2015 №1973 виділені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування, навантажувальні операції, проте дані витрати не розділені до та після перетину митного кордону України, також у заявці у пункті "Додаткові умови" вказано, що контейнер поставляється на умовах FОВ Полтава, хоча фактично умови поставки згідно контракту та інших товарно-супровідних документів FОВ Даліан.
Як слідує з матеріалів справи, згідно зовнішньоекономічного контракту №1515614 від 07.09.2015 Компанія Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. зобов'язувалась поставити ТОВ "Українське зерно" L-Лізин HCL на загальну суму 38420,00 доларів США.
Згідно специфікації на товар від 07.09.2015 /додаток №1 до контракту від №1515614 від 07.09.2015, а.с. 23/ товаром, що належав до поставки є: L-Лізин HCL об'ємом 34 тони за ціною 1130,00 доларів США за тону на загальну суму 38420,00 доларів США.
На виконання умов специфікації від 07.09.2015, товар відвантажувався на умовах: FOB порт Даліан, Китай - порт ОСОБА_1, Україна (Інкотермс 2010).
07.09.2015 Компанія Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. надіслала на адресу ТОВ "Українське зерно" інвойс (рахунок) №22043000037 для оплати товару - L-Лізин HCL об'ємом 34 тони за ціною 1130,00 доларів США за тону /а.с. 29/.
Оплата за придбаний товар позивачем проведена 24.09.2015 у сумі 38420,00 доларів США згідно платіжного доручення в іноземній валюті №16, що підтверджується копією платіжного документу, який надавався митниці під час митного оформлення товару /а.с. 30/.
Будь-яких невідповідностей у сумі сплачених декларантом коштів за вказаною поставкою судом не встановлено.
Згідно інвойсу (на відвантаження товару) №22043000037 від 18.09.2015 L-Лізин HCL на суму 38420,00 доларів США об'ємом 34 тони (ціна за одну тону - 1130,00 доларів США) відвантажений від продавця до покупця /а.с. 31/.
Відповідно до коносаменту №WMS15090312 від 20.09.2015 в порту загрузки: м.Даліан, Китай вантажовідправником завантажено, пораховано та запломбовано 1360 мішків з L-Лізином НСL в два контейнери під номерами МSКU7908356/20 та МSКU7792501/20, вага брутто 34136 кг, місце доставки: порт м.Одеса Україна /а.с. 35/.
Вартість імпортованого товару у сумі 38420,00 доларів США, а також його об'єм у 34 тони, відображені також у експортній вантажній митній декларації країни-відправника (Китай) №060520150051552572 від 17.09.2015 /а.с. 36/.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта, як на обставину що свідчить про розбіжність у наданих декларантом для митного оформлення документах, на те, що у декларації країни-відправника від 11.09.2015 №060520150051552522 у графі "Номер угоди" вказано договір під номером SCMH2015-3442, а до митного оформлення надано договір під номером 1515614, оскільки ідентифікувати відповідність товару згідно експортної вантажної митної декларації країни постачальника можливо за вказаними у останній номерами інвойсу (№22043000037) та контейнерів (МSКU7908356/20, МSКU7792501/20), а також за ціною товару - 1130 доларів США за кілограм та його вагою - 34000 кг.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що митниця, посилаючись на наявність у експортній вантажній митній декларації країни постачальника - Китай розбіжностей з іншими наданими декларантом документами, володіла інформацією щодо вимог в законодавстві держави КНР щодо заповнення їх експортних вантажних митних декларацій, в тому числі щодо того, чи зазначається у таких деклараціях номер контракту відповідно до якого здійснюється поставка.
У матеріалах справи містяться: - роздруківка з інтернет сайта Компанії Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd. від 01.09.2015, зі змісту якої слідує, що вартість товару L-Лізин НСL становить 1130,00 доларів США за тону /а.с. 28/; - експертний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №3206 від 29.10.2015, в якому зазначено, що рівень ціни на L-Лізин НСL 98,8% - 1130,00 доларів США за тону на умовах поставки FOB - Даліан, Китай, що імпортується згідно з інвойсом №22043000037 від 18.09.2015 та специфікацією від 07.09.2015 до контракту №1515614 від 07.09.2015, відповідає поточній кон'юнктурі ринку /а.с. 58/.
Умовами договору транспортного експедирування №03 від 15.01.2015, укладеного між ТОВ "Донфрахт Інвест" /експедитор/ та ТОВ "Українське зерно" /клієнт/, передбачено, що експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання та виконати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані із організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажу клієнта /а.с. 42-49/.
На підтвердження вартості понесених позивачем витрат на перевезення товару з порту Даліан, Китай до порту ОСОБА_1, Україна ТОВ "Українське зерно" надано суду рахунок №1511002 від 03.11.2015, акт від 05.11.2015 прийому-здачі наданих послуг до договору №03 від 15.01.2015, платіжне доручення №7319 від 04.11.2015, податкову накладу №5 від 04.11.2015 та довідку про транспортні витрати від 03.11.2015 /а.с. 50-53, 59/. Судом не встановлено розбіжностей у зазначених документах.
Посилання апелянта на те, що у наданих до митного оформлення рахунку на сплату транспортних витрат №1511002 від 03.11.2015 та довідці про транспортні витрати від 03.11.2015 не виділена окремо експедиційна винагорода, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 05.11.2013 №14693/6/99-99-24-02-04-15 плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.
Судом встановлено, що ТОВ "Українське зерно" було включено до бази оподаткування товарів плату за надання послуг з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця. Вказане підтверджується додатком до митної декларації №806020002/2015/010077 /пункт 20 додатку - "Витрати га транспортування до UA", /а.с. 41/, який подався до митниці разом із зазначеною митною декларацією. Також в митні органи було надано довідку від 03.11.2015 про розмір вартості витрат на транспортування згідно коносаменту №569234819/WMS15090312.
При цьому, пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Колегія суддів також вважає хибними доводи апелянта стосовно того, що у наданих до митного оформлення рахунку на сплату транспортних витрат №1511002 від 03.11.2015 та довідці про транспортні витрати від 03.11.2015 маються посилання на коносамент за №569234819/WMS15090312, натомість до митного оформлення надано коносамент під номером WMS15090312, з огляду на наступне.
У митній декларації країни експорту (КНР) зазначено номер лінійного коносаменту. Лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару). Отримувачу вантажу (ТОВ "Українське зерно") такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред'являє до митного органу для попереднього митного очищення товару. Поряд з цим, у спірному випадку вантаж перевозився в опломбованих морських контейнерах, кожен з яких має індивідуальний номер. При перевантаженні з одного борта судна на інший індивідуальний номер контейнера не змінюється. У митній декларації країни експорту (КНР) зазначені номери контейнерів МSКU7908356/20, МSКU7792501/20, які відповідають номерам контейнерів, що зазначені у домашньому коносаменті WMS15090312 та в рахунку експедитора №1511002 від 03.11.2015. Крім того, в міжнародній товарно-транспортній накладній №207/1 /а.с. 37/ також маються відмітки про два контейнери з індивідуальними номерами МSКU7908356 та МSКU7792501.
Вказаним пояснюється зазначення у наданих до митного оформлення рахунку на сплату транспортних витрат №1511002 від 03.11.2015 та довідці про транспортні витрати від 03.11.2015 про коносамент за №569234819/WMS15090312 та надання декларантом до митного оформлення домашнього коносаменту під номером WMS15090312.
Судовим розглядом встановлено, що на вимогу митного органу про надання додаткових документів декларант представив до Полтавської митниці ДФС прайс від виробника від 25.08.2015, калькуляцію ціни L-Лізину HCL від 21.09.2015, а також заявку на транспортно-експедиційні послуги від 10.09.2015 №1973 /а.с. 54-57/, що не заперечується відповідачем
Викладене свідчить про безпідставність доводів митного органу щодо ненадання декларантом до митного оформлення передбаченої умовами договору транспортного експедирування №03 від 15.01.2015 заявки на здійснення транспортно-експедиційних послуг.
Стосовно зауважень митниці з приводу того, що в пропозиції від 25.08.2015 ціна товару 1130 доларів США за тону пропонується на партію товару вагою 17 тон, разом з тим, вага фактично імпортованої партії товару становить 34 тони; у калькуляції ціни від 21.09.2015 ціна товару складається з витрат на транспортування, митне оформлення, пакування, виробництво та сировину, проте не зазначено, які конкретно сировинні матеріали використовувалися і яка їх вартість; у заявці на транспортно-експедиційні послуги від 10.09.2015 №1973 виділені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування, навантажувальні операції, проте дані витрати не розділені до та після перетину митного кордону України, а також у заявці у пункті "Додаткові умови" вказано, що контейнер поставляється на умовах FОВ Полтава, хоча фактично умови поставки згідно контракту та інших товарно-супровідних документів FОВ Даліан, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про їх безпідставність з огляду на представлення декларантом під час митного оформлення імпортованого товару до митного органу достатньої кількості документів, які підтверджують вартість імпортованого товару та її відповідність вартості товару, визначеній у контакті №1515614 від 07.09.2015.
Колегія суддів також вважає необгрунтованими посилання апелянта на хибність висновку суду першої інстанції про неприйтяття судом як належними та допустими доказами інформації з автоматизованої системи про раніше визнану вартість товару, оформленого по МД №125110008/2015/112288 від 17.09.2015 /а.с. 155-156/, як на доказ числового обґрунтування митної вартості товару, з огляду на наступне.
Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій інформаційній системі, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Та обставина, що в автоматизованій інформаційній системі є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована інформаційна система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому таким даним не може надаватися перевага порівняно з наданими декларантом первинними документами на товар.
Відповідно до положень ст. 58 Митного кодексу України, перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Матеріалами справи підтверджено, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.
Крім того, сума, зазначена у платіжному дорученні, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи, та сплачена на користь Компанії Tongliao Meihua Biological Sci-tech Co.,Ltd., відповідає вартості товару, зазначеній у контракті, інвойсах тощо.
Враховуючи те, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, а відповідачем не доведено, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Натомість, у спірному рішенні лише зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначеній митними органами митної вартості по митній декларації.
Також, митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.
Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.
Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням частини третьої статті 53, частини шостої статті 54, частини першої статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним у статті 58 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачу були надані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів за ціною контракту, які містять усю необхідну інформацію про вартість товару реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів без необхідних на те підстав, а оскаржуване рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00320, колегія суддів наступне.
Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також сформовано незаконно, у зв'язку з чим її необхідно визнати протиправною та скасувати.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірних рішень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Українське зерно" є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року по справі № 816/600/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2016р. по справі № 816/600/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2016 р.