23 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4177/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Жука С.І.
- ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Глобал Юг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення.-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Юг” звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 21.10.2015 року №0002642201, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52500,00 грн., з яких 35000 грн. - донараховано податку та 17500 грн. - штрафу.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на безпідставність висновків ДПІ про безтоварний характер правочинів ТОВ “Глобал Юг” з ТОВ “Спецконсалт”, та у зв'язку із цим не визнання податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.
Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Юг” зареєстровано в якості юридичної особи 01.03.2012р. та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області. Основними видами діяльності ТОВ “Глобал Юг” є транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).
В жовтні 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ “Спецконсалт” за липень 2014 року, в ході якої встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 35000 грн. за липень 2014 року, про що складено акт № 3894/14-02-22-01/38087140 від 06.10.2014р.
Підставою для наведених висновків слугувало невизнання відповідачем податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ “Спецконсалт”, спираючись на безтоварність господарських операцій, виходячи із того, що надання транспортно-експедиційних послуг не є характерним видом діяльності для ТОВ “Спецконсалт”, підприємство не перебуває за своїм місцемзнаходження, не має достатнього майна основного фонду, транспортних засобів, персоналу, не надано доказів залучення підприємством третіх осіб, а також у реєстраційній базі даних відсутні транспортні засоби з номерами, вказаними у товарно-транспортних накладних, якими нібито здійснювалось перевезення вантажів.
За наслідками перевірки ДПІ 21.10.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002642201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52500,00 грн., з яких 35000 грн. - донараховано податку та 17500 грн. -штрафу.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 01.06.2014 року позивачем укладено з ТОВ “Спецконсалт” договір № 020614 на надання транспортно-еспедиційних послуг, відповідно до умов якого ТОВ “Спецконсалт” зобов'язувався надати позивачу транспортно-еспедиційні послуги щодо перевезення грузів в міжгородньому та міжнародному сполученні, пошук автотранспорту, тощо.
На підтвердження реального здійснення вказаних операцій позивачем надані податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки на сплату, платіжні доручення.
Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.
Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення
Колегія суддів вважає обгрунтованою позицію суду першої інстанції, що що саме за цими господарськими операціями будь-яких інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договори, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки, платіжні доручення), бути не може.
Колегія суддів не погоджується з позицієє апеллянта відповідно до якої він вказує на безтоварність господарської операції позивача з ТОВ “Спецконсалт”, виходячи з відсутності у даного підприємства власних основних фондів, транспорту, працівників. Виходячи з наведених вище норм, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування контрагента за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум ПДВ до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту, тим, що на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.
ТОВ “Спецконсалт” мало необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебувало на обліку у органах податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала ТОВ “Спецконсалт” платником ПДВ, видала йому Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цього підприємства.
Таким чином, за наявності у позивача всіх первинних документів, доведеність реальності постачання товару, сплати за нього коштів та подальшого використання у господарської діяльності підприємства, у податкового органу немає ніяких підстав для позбавлення підприємства на відображення у своїй податковій звітності взаємовідносини з ТОВ “Спецконсалт” та врахування сплачених ним коштів в якості податкового кредиту.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Глобал Юг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення.- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Судді: Жук С.І.
ОСОБА_1