29 серпня 2016 року Справа № 876/12074/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснити позивачу виплату належних йому коштів в межах гарантованої суми його вкладу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що позивачем не підтверджено внесення ним особисто вкладу на рахунок в банку, а внесено третьою особою, яка здійснювала переказ коштів на рахунок позивача та нею заявлено вимогу кредиторську, відтак, відсутні правові підстави для включення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Покликання маються на те, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу до 16.03.2015 року. Останнього 02.03.2015 року віднесено до категорії неплатоспроможних. Звернувшись до ПАТ «Дельта Банк», було з'ясовано, що рішенням в односторонньому порядку договір визнано нікчемним, чим позбавлено права відповідача на майно.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підставу апеляційної скарги, вважає за необхідне задоволити таку частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу № 010-19553-020315 «Зростаючий» терміном до 16 березня 2015 року на суму коштів в розмірі 4000 євро.
Пунктом 1.10. вищевказаного договору визначено, що у разі закінчення строку залучення вкладу, вклад виплачується шляхом зарахування коштів на поточний рахунок за № 26205704210720, який був відкритий в ПАТ «Дельта Банк» на ім'я позивача.
З повідомлення, розміщеного на Інтернет сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач дізнався, що вкладникам АТ «Дельта Банк» за депозитними договорами, строк дії яких закінчився до 30 квітня 2015 року включно, через банки партнери, а саме через АТ «Укрексімбанк» проводяться виплати в межах розміру гарантованої фондом суми до відшкодування.
Звернувшись до банку партнера - АТ «Укрексімбанк», позивач дізнався про те, що його немає в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
В зв'язку із цим, 11.06.2015 року позивачем через Тернопільське відділення № 1 АТ «Дельта Банк» на ім'я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 було подано відповідну заяву з проханням надати інформацію про причини невиплати йому грошових коштів як відшкодування за його договором банківського вкладу.
За результатами розгляду його звернення 15.06.2015 року тимчасовою адміністрацією АТ «Дельта Банк» йому було надано відповідь про те, що наразі здійснюється перевірка операцій за рахунками, відкритими на його ім'я.
08.07.2015 року відповідно до його запиту, Тернопільським відділенням № 1 АТ «Дельта Банк» позивачу було надану довідку про те, що на його ім'я дійсно відкрито в ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 010-19553-020315 «Зростаючий», який був укладений 02.03.2015 року на суму у розмірі 4000 євро.
Однак, 23.09.2015 року листом за вих. № 8821/443 представником АТ «Дельта Банк» за довіреністю ОСОБА_3 позивача було повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) за № 010-19553-020315 є нікчемним відповідно до вимог п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону № 4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відтак, з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України вказана позиція Верховного Суду України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.
На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що є наслідком скасування постанови суду та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, та у відповідності до ч.2 ст.157 КАС України слід роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасувати та провадження у справі № 819/3318/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_4
Повний текст виготовлено 02.09.2016 року