01 вересня 2016 р.Справа № 876/4282/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 18.03.2016 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № НОМЕР_2 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта НОМЕР_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
25.07.2016 року позивач звернувся з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ТзОВ «Кей-Колект» вселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти, розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, тощо з третіми особами.
Подану заяву мотивував тим, що TзOB «Кей-Колект» може відчужити квартиру позивача третім особам, подарувати, надати в заставу, укласти договір оренди та інше; поставити на реєстрацію сторонніх осіб або зняти позивача з реєстрації.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи поданої заяви про забезпечення позову у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання про забезпечення позову слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач у своєму позові просив визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_2 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру та зазначив, що 26.08.2015 року відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер № НОМЕР_2) за Товариством з обмеженою відповідальністю " Кей-Колект " (далі - ТзОВ " Кей-Колект ") щодо належної позивачу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта НОМЕР_1, про що було зроблено відповідний запис № 10930407.
У своєму клопотанні про забезпечення позову зазначив, що якщо TзOB «Кей-Колект» не буде заборонено виселення та знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до неї, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, то крім порушення мого права власності, буде порушено ще й його право користування, володіння та проживання у вказаній квартирі.
Відповідно до вимог ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р., застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Суд апеляційної інстанції даючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, враховує також : - розумність, обґрунтованість й адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявність зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - необхідність у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
На переконання колегії суддів у даній справі відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також апеляційним судом не здобуто доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Позивачем не подано суду доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, членам його сімї та всіх мешканців будинку, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.
Оцінюючи в сукупності наведене та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про забезпечення адміністративного позову є не обґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами, а тому задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 117, 118, 160 ч. 3, 195, 196, 199 ч. 1 п.1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №803/316/16 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук