Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
31 серпня 2016 року справа № 805/2980/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 805/2980/15-а за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення,-
Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі - позивач, підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Мар'їнська ОДПІ) із вимогами про скасування рішення від 07 квітня 2015 року № 0004260 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 164 811,99 грн. та нарахування пені у розмірі 223 353,80 грн. за період з 30 грудня 2014 року до 04 лютого 2015 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 3-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено, скасовано Рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0004260 про застосування до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування штрафу у розмірі 1 164 811,99 грн. (10 %) та нарахування пені в розмірі 223 353,80 грн. (0,1 % від суми недоїмки) за період з 30 грудня 2014 року до 4 лютого 2015 року на загальну суму 1 388 165,79 грн. (а.с. 73-76).
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідачем (далі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції під час винесення спірного рішення не враховано, що єдиною підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань у відповідності до статті 10 ЗУ № 1669-VII є сертифікат Торгово-промислової палати України, який позивачем до Мар'їнської ОДПІ не надавався (а.с. 104-108).
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є юридичною особою, 10 квітня 2006 року зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 34032208, місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4 (а.с. 9).
Згідно звіту позивача про нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - звіт) за листопад 2014 року та додатку до нього, нарахована сума єдиного внеску складає 10 849 419,74 грн. (а.с. 16-18), згідно звіту за грудень 2014 року - 11 491 744,75 грн. (а.с. 19-21), звіту за січень 2015 року - 10 424 164,18 грн. (а.с. 22-24).
Довідкою позивача про перерахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) за період з 30 грудня 2014 року по 4 лютого 2015 року зазначено, що підприємством здійснені перерахування 30 грудня 2014 року за період «листопад 2014 року» у сумі 5 276 029,00 грн (а.с. 25). Крім цього, підприємством здійснені перерахування з 8 січня 2015 року по 23 січня 2015 року за період «листопад 2014 року» та 3 и 4 лютого 2015 року за період «грудень 2014 року» у сумі 9 684 617,05 грн. (а.с. 25). Тобто, у загальній сумі 14 960 646,05 грн. (а.с. 25).
07 квітня 2015 року відповідачем прийнято Рішення № 0004260 про застосування до позивача за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування штрафу у розмірі 1 164 811,99 грн. (10 %) та нарахування пені в розмірі 223 353,80 грн. (0,1 % від суми недоїмки) за період з 30 грудня 2014 року до 4 лютого 2015 року на загальну суму 1 388 165,79 грн. (а.с. 10).
Вказане рішення отримано відокремленим підрозділом позивача 15 квітня 2015 року, про що є відповідна відмітка - вхідний штам (а.с. 10), та що не заперечується відповідачем.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до Головного управління ДФС України у Донецькій області (ГУ ДФС у Донецькі області) (із направленням копії відповідачу також) зі скаргою від 23 квітня 2015 року № 832 (а.с. 12), про направлення якої адресату свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13).
За результатом розгляду вказаної скарги ГУ ДФС у Донецькій області прийнято рішення від 19 травня 2015 року № 3860/10/05-99-10-03-12-1, отримане позивачем 25 травня 2015 року (а.с. 14-15).
Не погодившись із отриманою відповіддю на скаргу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, за період листопад 2014 року - січень 2015 року позивачем самостійно задекларовано ЄСВ у сумах 10 849 419,74 грн, 11 491 744,75 грн, 10 424 164,18 грн. (а.с. 16-24).
Відповідно до довідки, наданої позивачем, 30 грудня 2014 року, 8, 15, 19, 22, 23 січня 2015 року ним здійснено погашення недоїмки з ЄСВ на період «листопад 2014 року», 3 та 4 лютого 2015 року - за період «грудень 2015 року».
Отже, платежі в рахунок погашення вказаної суми з єдиного внеску в строк, встановлений Законом № 2464-VI, здійснені не були (реалізовані із затримкою).
Згідно п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 («Заходи впливу та стягнення») і 26 («відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Вугледар, де зареєстрований позивач.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було чинне у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Вугледар) протягом вказаного вище періоду на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року. № 1053» та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Вугледар.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
«Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення платника від виконання своїх обов'язав, передбачених Законом № 2464-VI, є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Як встановлено колегією суддів, 15 грудня 2015 року позивачем подавались відповідачу заяви про звільнення підприємства від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VII на підставі п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного закону та про визнання безнадійною і списання недоїмки (а.с. 68-71).
На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності незастосування до позивача при прийнятті спірного рішення приписів п. 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, на підставі якого позивача звільнено від виконання своїх обов'язків до закінчення антитерористичної операції, розпочатої Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року на території Донецької і Луганської областей, а також на підставі якого до позивача не може застосовуватись відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI, за невиконання обов'язків позивача як платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року і до закінчення АТО.
Враховуючи встановлені обставини, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2, ч.ч. 1-2 ст. 71 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення відповідача № 0004260 про застосування до позивача за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування штрафу у розмірі 1 164 811,99 грн. (10 %) та нарахування пені в розмірі 223 353,80 грн. (0,1 % від суми недоїмки) за період з 30 грудня 2014 року до 4 лютого 2015 року на загальну суму 1 388 165,79 грн. - є неправомірним та підлягає скасуванню, тому судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 805/2980/15-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 805/2980/15-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя О.О. Чебанов
Судді І.В. Сіваченко
ОСОБА_2