31 серпня 2016 рокусправа № 804/1278/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на здійснення ліквідації
у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»
ОСОБА_3
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 30 травня 2016 року
у справі № 804/1278/16
за позовом ОСОБА_4,
АДРЕСА_1, 49000;
до відповідача ОСОБА_2 особи
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на здійснення ліквідації
у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»
ОСОБА_3,
вул. Щорса, 36-б, м. Київ, 01133;
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
бул. ОСОБА_5, 33-Б, м. Київ, 01032;
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Барановський Р.А.) своєю постановою від 30 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував Рішення ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», що оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року про визнання договору № 004-03618-230215 банківського вкладу від 23 лютого 2015 року нікчемним.
Визнав протиправною бездіяльність ОСОБА_2 особи Фонду щодо не включення ОСОБА_4 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу.
Зобов'язав ОСОБА_2 особу Фонду включити ОСОБА_4 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 для внесення даних до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_4 в розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI є вкладником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
При цьому, нікчемність правочину ОСОБА_2 особою Фонду не конкретизована та не доведена. Підстави для не включення Позивача до реєстру відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що Відповідачем виявлено факти намагання фізичної особи шляхом «дроблення» вкладу отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.
В силу приписів статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову. У позові відмовити.
Обставини справи.
23 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладений договір банківського вкладу № 004-03618-230215 «Найкращий від Миколая» на суму $ 5.506,00 (п'ять тисяч п'ятсот шість доларів).
23 лютого 2015 року сума вкладу була перерахована на вкладний (депозитний) рахунок Позивача з поточного рахунку громадянина ОСОБА_6.
В той же час, 30 жовтня 2014 року Національний банк України прийняв Постанову № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних».
На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 про запровадження тимчасової адміністрації.
ОСОБА_2 особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено ОСОБА_3.
В силу приписів статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Наказом ОСОБА_2 особи на здійснення тимчасової адміністрації № 408 від 29 травня 2015 року була створена комісія та призначено проведення перевірки укладених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів.
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності ряду договорів.
Наказом ОСОБА_2 особи Фонду від 16 вересня 2015 року № 813, в силу приписів пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI, застосовано наслідки нікчемності Договорів згідно з Додатком.
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».
В березні 2016 року ОСОБА_4 подала адміністративний позов до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування Рішення, що оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року, про визнання договору № 004-03618-230215 банківського вкладу від 23 лютого 2015 року нікчемним; про визнання протиправною бездіяльності, та про зобов'язання включити її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 для внесення даних до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до вимог статті 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті шостому статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із неплатоспроможністю.
Спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Саме такі висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду України від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15), від 15 червня 2016 року (справа № 21-286а16), мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 195, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі № 804/1278/16 скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна