31 серпня 2016 рокусправа № 808/632/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року по справі №808/632/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24 грудня 2015 року №13-18 про нарахування податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на загальну суму 14583 грн. 33 коп.
В обгрунтування заявленого позову посилався на те, що вимога щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. ОСОБА_2 України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, яким запроваджено транспортний податок з фізичних осіб, був вперше опублікований 31.12.2014, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Також, позивач не погоджувався з рішенням податкового органу через те, що транспортний податок, як місцевий податок в м. Запоріжжі, був встановлений Запорізькою міською радою рішенням від 15 січня 2015 року №8, отже його справляння, відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України повинно розпочатися з наступного бюджетного періоду, тобто лише з 01 січня 2016 року. Крім цього, позивач посилався на положення пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, згідно яких податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Проте, податковим органом у встановлений строк позивачу податкове повідомлення-рішення не було надіслано (вручено), відповідачем рішення складено лише 24.12.2015. Також, всупереч положенням ст.58 ПК України та п.2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов'язання, яке визначене таким податковим повідомленням-рішенням, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який таке податкове зобов'язання було нараховане.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року позов
задоволено. Постанова суду мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Так, суд першої інстанції, з посиланням на положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, фактично погодився з позицією позивача щодо неможливості справляння транспортного податку у 2015 році, з огляду на те, що транспортний податок, як місцевий податок в м.Запоріжжя, був встановлений Запорізькою міською радою рішенням від 15 січня 2015 року №8.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для справляння транспортного податку у 2015 році. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що оскільки з 01.01.2015р. введено в дію новий податок - транспортний податок, то з огляду на те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування таким податком, контролюючим органом обґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання за 2015 рік.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є власником легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150, 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 3956 см.куб., державний номер НОМЕР_1. Право власності на зазначений автомобіль позивач набув на підставі договору купівлі-продажу №ВА-000181 від 30.07.2010р. (а.с.9).
Згідно інформації, наданої територіальним сервісним центром №2341 Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України на запит ОСОБА_1, станом на 25.02.2016р. перша реєстрація на Україні автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150, державний номер НОМЕР_1, 2010 рік випуску, кузов JTEBU3FJ90K018088, проведена 06.08.2010р. (а.с.84).
24.12.2015р. Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №13-18, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 14583 грн. 33 коп. (а.с.6).
Відповідно до Розрахунку податкових зобов'язань позивачу податкове зобов'язання по транспортному податку за 2015 рік в сумі 14583,33 грн. визначено з наступного розрахунку: 25000 грн. 00 коп. (річна сума податку)/12 (календарних місяців) * 7 (повних місяців користування автомобілем до спливу терміну 5 років) (а.с.26).
Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного рішення відповідача та наявності підстав для його скасування, з огляду на наступне.
01 січня 2015 року, набрав чинності ОСОБА_2 України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється позивачем, транспортний засіб, який належить йому на праві власності, використовувався менше ніж 5 років (за період визначених податкових зобов'язань) і має об'єм циліндрів двигуна 3956 куб.см, тобто більше ніж 3000 куб см.
З наведеного вбачається, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 ПК України, а позивач є платником такого податку.
Щодо висновків суду першої інстанції про неможливість нарахування та утримання транспортного податку у 2015 році, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний податок є складовим податку на майно, який відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України належить до системи місцевих податків. Згідно п.8.3 ст.8 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. У свою чергу, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. ОСОБА_2, рішення про визначення ставок податку міською радою було прийнято лише у січні 2015 року, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для утримання податку у 2015 році.
З такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися, оскільки, на думку колегії, не прийняття (не своєчасне) прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, не є перешкодою для справляння транспортного податку у 2015 році. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на положеннях пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Крім цього, Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2015 році.
Так, у п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зазначено наступне: " 4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно(в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"".
З огляду на вказану норму права, на думку колегії суддів, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати транспортного податку у 2015 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.
Щодо доводів позивача про те, що вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, суть такого принципу податкового законодавства як стабільність, полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
У свою чергу, п.7.1 ст.7 ПК України визначено обов'язкові елементи податків (зборів) і такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку «транспортний податок».
Отже, оскільки вказаний ОСОБА_2 набув чинності з 01.01.2015р. та ним не передбачено того, що транспортний податок у 2015 році не сплачується, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.
Посилання позивача на недотримання контролюючим органом строків надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, не долучення до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкових зобов'язань, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для звільнення позивача від виконання конституційного обов'язку щодо сплати податків (ст..66 Конституції України) та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року по справі №808/632/16 - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 01.09.2016р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк