04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" серпня 2016 р. Справа№ 910/30683/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Богдан С.В. - дов.№ 244 від 22.12.2016 року
від відповідача Громніцький Ю.П.. - дов. № 14-132 від 13.05.2014 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду міста Києва
від 17.02.2016 року (суддя Підченко Ю.О.)
у справі № 910/30683/15
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню
та газифікації «Дніпропетровськгаз»
(далі - ПАТ «Дніпропетровськгаз»)
до Публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
(далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)
про стягнення 1 987 927, 83 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року у справі № 910/30683/15 позовні вимоги ПАТ «Дніпропетровськгаз» задоволено. Стягнуто з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «Дніпропетровськгаз» пеню у розмірі 325 286, 77 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 434 215, 33 грн.; 3 % річних у розмірі 228 425, 73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 818, 92 грн.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. На думку апелянта, судом першої інстанції не досліджено, що вини відповідача у виконанні зобов'язання за укладеним між сторонами договором немає тощо.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/30683/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., судді : Коршун Н.М., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.04.2016 року.
15.04.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 19.04.2016 року оголошено перерву на 24.05.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року продовжено строк розгляду справи № 910/30683/15 на п'ятнадцять днів.
23.05.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення представника позивача по справі.
В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, 24.05.2016 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 910/30683/15 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Пашкіна С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
В судовому засіданні 24.05.2016 року оголошено перерву по справі на 21.06.2016 року у зв'язку з заміною судді Коршун Н.М. на суддю Пашкіну С.А.
25.04.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача.
13.06.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення представника позивача по справі.
В зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному, 21.06.2016 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 910/30683/15 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
В судовому засіданні 21.06.2016 року оголошено перерву на 05.07.2016 року.
05.07.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про надання до матеріалів справи судової практики (копій постанов КАГС по аналогічних справах).
06.07.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про надання до матеріалів справи судової практики по аналогічних справах (копій постанов ВГСУ та КАГС).
В судовому засідання 05.07.2016 року оголошено перерву по справі на 30.08.2016 року.
В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М.. на лікарняному, 30.08.2016 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 910/30683/15 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (ч. 1 ст. 102 ГПК України).
У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже спочатку починається й визначений ст. 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).
В судове засідання з'явились представники сторін. Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ПАТ «Дніпрпетровськгаз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення пені у розмірі 325 286, 77 грн., втрат від інфляції у розмірі 1 434 215, 33 грн., 3% річних у розмірі 228 425, 73 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР від 28.01.2014 року, належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань з оплати послуг транспортування природного газу, тому позивачем нараховано 325 286, 77 грн. пені; 1 434 215, 33 грн. втрат від інфляції; 228 425, 73 грн. 3% річних.
Оцінивши встановлені фактичні обставини справи в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак задовольнив позов в повному обсязі.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що замовник в порушення умов договору та вимог чинного законодавства належно чином не виконував взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року, а саме відповідач здійснював оплату отриманих послуг з порушенням встановленого договором терміну розрахунків оплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими виписками за січень 2014 року - листопад 2015 року.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, 28.01.2014 року між ПАТ «Дніпропетровськгаз» (далі - газорозподільне підприємство) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - замовник) укладено договір на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР (далі - Договір),за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язалось в 2014 та 2015 роках (редакція додаткової угоди № 2 від 03.12.2014 року) надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами Договору.
Також сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 14.04.2014 року, № 2 від 03.12.2014 року, якими внесено відповідні зміни та доповнення до Договору.
Договором (п. 3.1 ) сторони погодили, що договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п. 3.6. Договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, який оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.
Газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства (п. 3.7. Договору).
Згідно п. 3.8. Договору замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.
За умовами п. 3.10. Договору сторони дійшли згоди, що акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.
Відповідно до п. 5.5. Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі.
Згідно п. 11.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 03.12.2014 року) Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 січня 2014 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за Договором.
Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток № 1 до Договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представникамим та скріплених відтисками печаток сторін актів наданих послуг з транспортування газу, а саме: № 02/ПР від 28.02.2014 року; № 03/ПР від 31.03.2014 року; № 04/ПР від 30.04.2014 року; № 05/ПР від 31.05.2014 року; № 06/ПР від 13.10.2014 року; № 07/ПР від 13.10.2014 року; № 08/ПР від 31.08.2014 року; № 09/ПР від 30.09.2014 року; № 10/ПР від 31.10.2014 року; № 11/ПР від 30.11.2014 року; № 12/ПР від 31.12.2014 року; № 01/ПР від 31.01.2015 року; № 02/ПР від 28.02.2015 року; № 03/ПР від 31.03.2015 року; № 04/ПР від 30.04.2015 року; № 05/ПР від 31.05.2015 року; № 06/ПР від 30.06.2015 року; № 07/ПР від 31.07.2015 року; № 08/ПР від 31.08.2015 року; № 09/ПР від 30.09.2015 року; № 10/ПР від 31.10.2015 року.
В свою чергу, замовник в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року, а саме здійснював оплату отриманих послуг з порушенням встановленого договором терміну розрахунків оплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими виписками за січень 2014 року - листопад 2015 року.
Положеннями ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарським визнається зобов'язання (ст. 173 ГК України), що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язаннями на підставі ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Аналогічні приписи містяться й в ст. 193 ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно згідно ст. 530 ЦК України підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, на виконання умов Договору позивачем були надані замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а відповідачем в свою чергу були прийняті надані послуги, що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень в добровільному порядку, проте відповідачем оплата за надані послуги здійснена з простроченням платежу, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача за період січень 2014 року - листопад 2015 року.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п. 4.1) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (п. 4 ст. 231 ГК України).
Крім цього, сторони погодили (п. 7.1. Договору), що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно договору та чинного законодавства.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 325 286, 77 грн. пені, 228 425, 73 грн. 3% річних, 1 434 215, 33 грн. інфляційних втрат, нормативно та документально доведено в судовому порядку, відтак підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона на підставі ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Аналогічної позиції й дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 23.05.2016 року у справі № 910/30865/15).
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року у справі № 910/30683/15 - без змін.
Матеріали справи № 910/30683/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець