04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" серпня 2016 р. Справа№ 910/16151/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Андрієнка В.В.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Кулініч А.П. (довіреність №109 від 01.07.2016 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»
на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р.
у справі №910/16151/15 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»
про стягнення суми
Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення з відповідача 69553988,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 4540399,23 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.03.2015 р. по 17.06.2015 р., 223993,04 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., 14465,76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., 111996,52 грн. 30% річних за несвоєчасне погашення процентів за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., 235903,52 грн. 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., 14000,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., 4000,00 грн. штрафу за невиконання умов п. 6.1.15 кредитного договору за період з 01.04.2015 р. по 31.05.2015 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитом у сумі 69553988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4540399,23 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223993,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14465,76 грн., 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111996,52 грн., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578,08 грн., втрати від інфляції - 14000,00 грн. В іншій частині вимог в позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» в доход Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2015р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Проте через відділ інформаційного забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні.
Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, враховуючи обмежені строки розгляду справи апеляційним господарським судом, встановлені ст. 102 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує суб'єкта господарювання у можливості залучення декількох осіб для участі у справі в якості представника. Відповідачем не надано доказів неможливості представництва інтересів останнього у суді іншими особами.
Крім того, дана справа знаходиться у провадженні апеляційного господарського суду з вересня 2015 року та вже неодноразово відкладалась.
Слід зазначити, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. по даній справі було призначено економічну експертизу. Проте, дана ухвала суду була скасовано постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2016 р., а справу передано до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті. В мотивувальній частині вказаної постанови суд касаційної інстанції зазначив про необґрунтованість та безпідставність призначення економічної експертизи по даній справі.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 21.12.2015 р., 25.01.2016 р., 08.02.2016 р., 25.04.2016 р., 10.08.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (позичальник) було укладено кредитний договір № 11613-20/15-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.
Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 69653988,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту - 12.02.2016 р.; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка за користування кредитом - 25 % річних.
Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лії. Останню частину кредиту позичальник може отримати не пізніше 11 лютого 2016 року.
Згідно п. 1.4. договору, повернення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами здійснюється позичальником у валюті кредиту.
Умовами п. 4.1 договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів ізз свого поточного рахунку позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка (Додаток1).
Згідно п. 4.3. договору, у випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.
У відповідності до п. 4.4. договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п.1.1.2 договору.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день місяця, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом.
Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених у строк процентів вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів.
Згідно п. 4.12 договору, всі платежі позичальника, передбачені договором вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання та згідно з меморіальним ордером № 2896 від 13.02.2015 р. перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 69653988,00 грн.
Проте, відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплачував проценти за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2849850,91 грн.
На підставі п. 9.2. (п.п. 9.2.1.) договору, позивач 30.04.2015 р. надіслав на адресу відповідача повідомлення про відкликання кредиту № 3565/20 від 30.04.2015 р.
У відповідності до п. 9.2 (9.2.1) кредитного договору, банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами), умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків, зокрема: порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором.
10.06.2015 р. позивач рекомендованою поштою надіслав на адресу відповідача лист за № 4714/16 від 05.06.2015 р., з вимогою погасити заборгованість за кредитом у сумі 69553988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4540399,23 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223993,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14465,76 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111996,52 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 235903,52 грн., інфляційні втрати - 14000,00 грн.
Відповідач вказану вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Стяттями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів належного виконання умов кредитного договору в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 69553988,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 4540399,23 грн. є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 223993,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14465,76 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та /або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також 27 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення, (п. 8.2 договору).
За змістом п. 8.6 договору, позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно приписів ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до ст. 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що арифметично вірний розмір пені за несвоєчасну сплату процентів становить 348175,85 грн., а за несвоєчасне повернення кредиту - 23506,85 грн.
Проте, суд обмежений сумами заявлених позовних вимог у прохальній частині позовної заяви, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у наступному розмірі: пеня за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 223993,04 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 14465,76 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111996,52 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 235903,52 грн., інфляційні втрати - 14000,00 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Водночас, як вбачається з умов п. 8.2. договору, сторони передбачили інший розмір річних за користування чужими коштами, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 27 процентів річних від простроченої суми.
Однак, позивачем здійснено розрахунок річних за користування чужими коштами, виходячи зі ставки 30%, що суперечить умовам п. 8.2. договору.
Здійснивши перерахунок річних за користування чужими коштами, виходячи зі ставки 27%, колегією суддів встановлено, що розмір річних за несвоєчасне погашення процентів - 156769,12 грн., а за несвоєчасне погашення кредиту - 10578,08 грн. Інфляційні втрати, які нараховані за несвоєчасне погашення кредиту складають 16508,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111996,52 грн., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578,08 грн., інфляційні втрати - 14000,00 грн.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4000,00 грн., нарахований на підставі пп. 6.1.15 договору, яким передбачено, що протягом строку дії договору забезпечити надходження 100% грошових потоків від діяльності магазинів (інкасація ПАТ «Банк «Київська Русь» грошової виручки) за адресами: м. Київ, вул. Кудряшова, 1; м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; м. Київ, вул. Лятошинського, 14; м. Київ, вул. Милославська, 16, на поточні рахунки, що відкриті чи будуть відкриті в ПАТ «Банк «Київська Русь».
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано до справи належних та допустимих доказів, які свідчать про порушення відповідачем пп. 6.1.15 договору, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, а тому, колегія суддів погоджєуться з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. у справі №910/16151/15 залишити без змін.
Справу №910/16151/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
В.В. Андрієнко