79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.08.2016р. Справа№ 914/1804/16
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,
за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРІМ», смт.Щирець, Пустомитівський район, Львівська область
до відповідача: Фермерського господарства «Рекольт», с.Нагоряни, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення заборгованості за договором поставки №1/07-12-2015 в розмірі 33 032,36 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 14.06.2016 року)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРІМ» до Фермерського господарства «Рекольт» про стягнення заборгованості за договором поставки №1/07-12-2015 в розмірі 136 133,41 грн.
Ухвалою від 05.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.07.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання 30.08.2016 року з'явився, вимог ухвали суду не виконав повністю, позовні вимоги підтримав згідно заяви про зменшення позовних вимог.
29.08.2016 року за вх.№4201/16 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 032,36 грн.
Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 05.07.2016 року, про відкладення розгляду справи від 19.07.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 14.07.2016 року за вх.№29883/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДРІМ» (надалі - позивач) та Фермерським господарством «Рекольт» (надалі - відповідач) укладено договір №1/07-12-2015 (надалі - договір), згідно умов якого позивач поставив відповідачу продукцію у вигляді пшениці в кількості 59 950 тн на загальну суму 155 870,00, що відображено в специфікації №1 до договору.
Згідно з п.5.1 договору, розрахунки за придбаний товар здійснюєься покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах передоплати. При цьому зобов»язання покупця по сплаті товару вважаються виконаними в момент зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На підставі видаткової накладної №17 від 07.12.2015 року позивач відвантажив відповідачу пшеницю в кількості 59 950 тн по ціні 2 166,67 грн. за одну тонну без ПДВ на суму 129 891,67 грн., загальна сума вартості поставленого товару з врахуванням ПДВ складає - 155 870,00 грн.
З метою звірки взаємних розрахунків за договором в період з 01.01.2015 року по 16.03.2016 року між ТзОВ «АГРОДРІМ» та ФГ «Рекольт» складено відповідний акт.
У відповідності до п.п.6.1-6.3 договору кожна сторона зобов»язується виконувати обов»язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов»язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору. При цьому покупець зобов»язаний отримати товар від постачальника та здійснити оплату його вартості в розмірах та в порядку визначених договором.
07.12.2015 року на підставі виставленого рахунку покупцем оплачено 50 000,00 грн. як попередня оплата за договором №1/07-12-2015 від 07.12.2015 року.
Вказані грошові суми зараховані як часткова оплата за товар згідно видаткової накладної №17 від 07.12.2015 року.
Однак, позивач стверджує, що у встановлений договором строк, станом на день подання претензії про оплату за товар в повному обсязі ФГ «Рекольт» не здійснено. За отриманий товар усього сплачено 50 000,00 грн., у зв»язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 105 870,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору у відповідності до п.9.1 договору та в порядку визначеному ст..ст. 6-8 ГПК України, позивачем на адресу відповідача скеровано претензію від 21.04.2016 року з пропозицією в термін до 01.05.2016 року перерахувати заборгованість в сумі 126 154,48 грн.
На думку позивача, у відповідача не було жодних підстав для ухилення від виконання обов»язку із здійснення платежу за поставлений товар після його отримання.
Крім того, за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 22 369,02 грн. та 3% річних в розмірі 1 653,31 грн., інфляційні нарахування в розмірі 6 241,08 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу кошти за поставлену продукцію. Відтак, ТзОВ «АГРОДРІМ» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 136 133,41 грн.
29.08.2016 року за вх.№4201/16 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 032,36 грн., з яких: 1 905,66 грн. 3% річних, 25 333,39 грн. пені, 5 793,31 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 1/07-12-2015 від 07.12.2015 року (а.с. 10), у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.1.1 договору постачальник зобов»язується поставити та передати покупцю товар, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується видатковою накладною від 07.12.2015 року №17 на суму 155 870,00 грн. (а.с.11).
Судом встановлено, що дана видаткова накладна частково оплачена відповідачем в сумі 50 000,00 грн., отже, борг за цією накладною складав 105 870,00 грн. на момент звернення з позовом.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видатковій накладній не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи видаткову накладну, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.
Згідно п.5.1. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника наступним чином - на умовах передоплати.
Станом на момент розгляду відповідач оплатив суму основної заборгованості в розмірі 105 870,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12 від 18.07.2016 року, долученим позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
За приписами п.7.3. за порушення строків оплати за товар покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 25 333,39 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, позивачем також нараховано 3% річних - 1 905,66 грн. та інфляційні втрати - 5 793,31 грн.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд дійшов до висновку про правильність їх нарахування.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості 33 032,36 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРІМ» до Фермерського господарства «Рекольт» про стягнення заборгованості за договором поставки №1/07-12-2015 в розмірі 33 032,36 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також зазначає, що згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -
1.Позовні вимоги задоволити.
2.Стягнути з Фермерського господарства «Рекольт» (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Нагоряни, код ЄДРПОУ 33457564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРІМ» (81160, Львівська область, Пустомитівський район, смт.Щирець, вул.Вишнева,2,5, код ЄДРПОУ 37870455) - 33 032,36 грн. заборгованості, з яких: 1 905,66 грн. 3% річних, 25 333,39 грн. пені, 5 793,31 грн. інфляційних втрат та 495,39 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 02.09.2016 р.
Суддя Горецька З. В.