ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
30 серпня 2016 року Справа № 913/806/16
Провадження № 30/913/806/16
За позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ
про стягнення 744555 грн. 77 коп.
Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.
Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 11.12.2015 № 05/48;
від відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 19.07.2016 № 134.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.09.2010 № 1С в сумі 556968 грн. 60 коп., пені в сумі 89400 грн. 83 коп., 3% річних в сумі 13722 грн. 62 коп., інфляційних втрат в сумі 84463 грн. 72 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж в частині оплати наданих послуг.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 1115юр від 27.07.2016, зокрема, посилаючись на те, що строк виконання грошового зобов'язання не настав у зв'язку з тим, що позивачем не пред'являлися рахунки на оплату згідно із п. 7.3 договору.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між закритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» (у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» був перейменований), як власником мереж, та товариством з обмеженою відповідальністю «Луганські електричні мережі», як користувачем, укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.09.2010 № 1С.
Згідно предмету даного договору власник мереж зобов'язується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технологічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов цього договору (розділ 1 договору).
За положеннями п. 7.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника мереж на підставі рахунку, виставленого власником мереж користувачу. Власник мереж виставляє рахунок після підписання сторонами акту прийому-здачі наданих послуг. Користувач сплачує рахунок протягом 10 днів, починаючи з дня його отримання від власника мереж.
Позивачем надано послуги на суму 556968 грн. 60 коп., що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг від 31.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016 та від 30.04.2016, які належним чином підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств (а.с. 35-51).
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки на вказану суму №№ 80879 від 31.12.2014, 265 від 31.01.2015, 266 від 28.02.2015, 267 від 31.03.2015, 268 від 30.04.2015, 269 від 31.05.2015, 270 від 30.06.2015, 271 від 31.07.2015. 272 від 31.08.2015, 273 від 30.09.2015, 274 від 31.10.2015, 275 від 30.11.2015, 276 від 31.12.2015, 277 від 31.01.2016, 278 від 29.02.2016, 278 від 29.02.2016, 279 від 31.03.2016 та № 280 від 30.04.2016 (а.с. 90-106).
Отримання відповідачем рахунків підтверджено матеріалами справи (а.с. 86-89) та не спростовано ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання».
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором за ним утворився борг в сумі 556968 грн. 60 коп..
У зв'язку з наявністю боргу позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Слід мати на увазі, що питання про те, чи настав строк виконання грошового зобов'язання в частині оплати наданих послуг, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли суд з'ясувавши, що строк виконання грошового зобов'язання настав після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи (Аналогічна позиція викладена у п. 1.7 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Так, рахунок № 80879 від 31.12.2014 отриманий відповідачем 05.01.2015, тобто строк виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг настав до звернення позивача із цим позовом до суду. В той же час, рахунки №№ 265 від 31.01.2015, 266 від 28.02.2015, 267 від 31.03.2015, 268 від 30.04.2015, 269 від 31.05.2015, 270 від 30.06.2015, 271 від 31.07.2015. 272 від 31.08.2015, 273 від 30.09.2015, 274 від 31.10.2015, 275 від 30.11.2015, 276 від 31.12.2015, 277 від 31.01.2016, 278 від 29.02.2016, 278 від 29.02.2016, 279 від 31.03.2016 та № 280 від 30.04.2016 отримані відповідачем 13.07.2016, тобто строк виконання грошових зобов'язань з оплати наданих послуг настав з 24.07.2016.
Таким чином, строк виконання грошових зобов'язань з оплати послуг за період з грудня 2014 року по квітень 2016 року настав до прийняття рішення по суті спору у цій справі.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем договірних зобов'язань на суму 556968 грн. 60 коп. (а.с. 35-51).
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 556968 грн. 60 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно п. 8.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 4.1 договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3 договору, користувач сплачує власнику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд перевірив розрахунок пені та дійшов до наступного висновку.
У задоволенні вимог про стягнення пеня за період з 11.02.2015 по 24.06.2016 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати рахунків, що були отримані відповідачем після порушення провадження у справі слід відмовити, оскільки строк виконання вказаних зобов'язань сплив з 24.07.2016, в той час як позивачем період прострочення вказаних зобов'язань визначено по 24.06.2016.
Так, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення зобов'язань за грудень 2014 року.
Разом з тим, позивачем помилково за період з 23.01.2015 по 05.02.2015 застосована пеня у розмірі 0,1% (п. 8.2.1 договору), яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, враховуючи приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку, що обґрунтований розмір пені за період з 23.01.2015 по 16.07.2015 (останній день шестимісячного строку, встановленого ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки строк виконання зобов'язання за рахунком від 31.12.2014 № 80879 сплив 15.01.2015) складає 8478 грн. 96 коп.
Таким чином, позовну вимогу про стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 8478 грн. 86 коп. за період з 23.01.2015 по 16.07.2015.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
У задоволенні вимог про стягнення 3% річних за період 11.02.2015 по 24.06.2016 та інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по червень 2016 року за прострочення виконання зобов'язань з оплати рахунків, що були отримані відповідачем після порушення провадження у справі слід відмовити, оскільки строк виконання вказаних зобов'язань сплив з 24.07.2016, в той час як позивачем період прострочення вказаних зобов'язань визначено по 24.06.2016.
Так, з відповідача підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати за порушення зобов'язань за грудень 2014 року.
Заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 2104 грн. 09 коп. за період з 23.01.2015 по 24.06.2016.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позову в частині стягнення інфляційних втрат та задоволення вказаної вимоги в сумі 22797 грн. 07 коп. за період з лютого 2015 року по червень 2016 року.
Відповідачем ніяким чином не спростовано позовні вимоги, доказів погашення заявлених до стягнення сум до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 556968 грн. 60 коп., пеню в сумі 8478 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 2104 грн. 09 коп. та інфляційні втрати в сумі 22797 грн. 07 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судовий збір в сумі 1241 грн. 27 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з віднесення на позивача судових витрат в частині стягнення боргу в сумі 507597 грн. 60 коп., оскільки в цьому випадку спір виник не з вини відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” про стягнення 744555 грн. 77 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, б. 35А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31443937, на користь Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33270581, борг в сумі 556968 грн. 60 коп., пеню в сумі 8478 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 2104 грн. 09 коп., інфляційні втрати в сумі 22797 грн. 07 коп. та судовий збір в сумі 1241 грн. 27 коп. Наказ видати позивачу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 02.09.2016.
СуддяОСОБА_4
Надр. 3 прим.
1-до справи
2-позивачу за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5
3- відповідачу за адресою: м. Старобільськ, вул. Горького, 123