Кіровоградської області
02 вересня 2016 рокуСправа № 912/2928/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2928/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда
про стягнення 124 375,81 грн,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.04.2016 № 14-81;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 08.08.2016 № 1079.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда заборгованості у сумі 124 375,81 грн, з яких: 52 972,84 грн основного боргу, 53 756,35 інфляційних втрат, 4 724,23 грн 3% річних, 12 922,39 грн пені.
Ухвалою від 02.08.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 17.08.2016 о 16:30.
В судовому засіданні 17.08.2016 господарським судом оголошено перерву до 11:00 02.09.2016.
У судовому засіданні 02.09.2016 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач надав відзив на позов відповідно до якого в задоволені позову в частині нарахованих штрафних санкцій на суму заборгованості за грудень 2013 року за період з січня 2013 по вересень 2014 просив відмовити з тих підстав, що акт приймання-передачі природного газу у грудні 2013 підписано останнім лише 19.08.2015, а оскільки вказаний акт є підтверджуючим документом для проведення оплати в казначейській службі КЕВ м. Кіровограда не мав можливості провести своєчасну оплату за спожитий газ.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Кіровограда (Покупець) укладено договір № 13/3572-ТЕ-18 від 04.02.2013 про закупівлю природного газу (надалі за текстом - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовуються Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ в обсязі до 84,02 тис. куб.м.
Додатковою угодою від 31.12.2013 № 1 до Договору сторони домовились, що Продавець додатково передає Покупцеві в січні-лютому 2014 року газ в обсязі 16,255 тис. куб.м.
Умовами Договору, а саме пунктом 4.1. сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору протягом січня 2013 року - лютого 2014 року передано покупцю природний газ на загальну суму 233 182,93 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:
- від 31 січня 2013 року на суму 41 178,28 грн;
- від 28 лютого 2013 року на суму 35 979,43 грн;
- від 31 березня 2013 року на суму 29 252,78 грн;
- від 30 квітня 2013 року на суму 9 373,87 грн;
- від 31 жовтня 2013 року на суму 14 338,35 грн;
- від 31 грудня 2013 року на суму 33 655,61 грн;
- від 31 січня 2014 року на суму 36 706,04 грн;
- від 28 лютого 2014 року на суму 32 698,57 грн.
Факт належного виконання Договору Продавцем не оспорюється Покупцем.
Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався лише частково на суму 180 210,09 грн, станом на дату подання позову сума основного боргу за Договором складає 52 972,84 грн.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Нормами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Крім того, відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
У справі, що розглядається згідно з пунктом 4.1 Договору сторони передбачили строк здійснення попередньої оплати товару, а також термін остаточного розрахунку за спожитий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Наведене свідчить про те, що до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 538 Цивільного кодексу України про зустрічне виконання зобов'язання.
Так, за цією нормою виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-125гс14 від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13.
Відповідач за поставлений природний газ розраховувався частково на суму 180 210,09 грн, про що надано відповідний розрахунок (а.с. 31-32).
Решта заборгованості за отриманий природний газ у сумі 52 972,84 грн відповідачем на користь позивача не погашена.
У зв'язку з неповною сплатою відповідачем у справі вартості отриманого ним природного газу за Договором позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача також 53 756,35 грн інфляційних втрат, 4 724,23 грн 3% річних, 12 922,39 грн пені.
При вирішенні даного спору господарський суд враховує таке.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський суд враховує, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо прострочення оплати Покупцем отриманого природного газу, доказів на підтвердження своєчасної оплати вартості природного газу у визначених позивачем періодах суду не надано.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд враховує правомірність розрахунку суми основного боргу, а також інфляційних втрат та 3% річних, здійсненого позивачем окремо по простроченим платежам за кожен місяць, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 52 972,84 грн, 53 756,35 грн інфляційних втрат, 4 724,23 грн 3% річних, господарським судом задовольняються повністю.
Окрім того, позивач з посиланням на пункт 7.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12 922,39 грн.
За змістом пункту 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 4.1 цього Договору Покупець зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 9.3 Договору сторонами визначено строк тривалістю у 5 (п'ять) років, у межах якого можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Розрахунок пені, здійснений позивачем, господарським судом перевірено та враховано, що його здійснено окремо за кожним простроченим платежем.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 12 922,39 грн обґрунтованим та задовольняються судом у повному обсязі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав.
Обставини, викладені відповідачем у відзиві не беруться до уваги господарським судом з тих підстав, що останнім не заперечується факт поставки природного газу позивачем у грудні 2013 року на суму 33 655,61 грн, а відповідно до пункту 4.1. Договору сторонами чітко встановлено строк оплати Покупцем отриманого природного газу.
В силу вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1865,64 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград (25002, м. Кіровоград, пров. Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у сумі 124 375,81 грн, з яких: 52 972,84 грн основного боргу, 53 756,35 інфляційних втрат, 4 724,23 грн 3% річних, 12 922,39 грн пені, а також 1865,64 грн судового збору.
Наказ видати позивачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 02.09.2016.
Суддя В.М. Балик