ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.08.2016Справа № 910/14305/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейдінг"
простягнення 186 254 грн 10 коп.
Представники:
від позивача: Забродець С.В. - представник за довіреністю
від відповідача: Мельник О.В. - представник за довіреністю Тюрін М.В. - директор
04.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейдінг" про стягнення 186 254 грн 10 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п від 22.06.2016, в тому числі 136 265 грн 20 коп. штрафу та 49 988 грн 90 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п від 22.06.2016 належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по здійсненню передоплати за товар, у зв'язку з чим позивачем нараховано 136 265 грн 20 коп. штрафу та 49 988 грн 90 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14305/16, розгляд справи призначений на 29.08.2016.
23.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.
У судове засідання 29.08.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представники відповідача надали пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 29.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
22.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (постачальник за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейдінг" (покупець за договором) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця пшениця 3 класу урожаю 2015 року ( товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за згодою сторін на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до положень пунктів 8.1 та 8.2 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується моментом повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно з пунктом 1.4 договору поставка товару буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару, визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також в видаткових накладних та інших супровідних документах.
У пункті 3.4. договору сторонами погоджено, що право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту
передачі його постачальником покупцю. Моментом поставки і переходу права власності від продавця до покупця на товар - є дата фактичної передачі товару покупцеві або його уповноваженому представнику, що підтверджується належним чином оформленою і підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною.
У відповідності до пункту 4.1. договору визначено, що ціна на кожну партію товару визначається в специфікаціях, які є від'ємною частиною даного договору, а також вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах.
Положеннями пункту 4.2 договору передбачено, що форма оплати - попередня оплата шляхом безготівково переказу грошових коштів покупцем згідно виставленого постачальником рахунку - фактурі на оплату або іншим чином що не суперечить чинному законодавству України.
Термін оплати - протягом двох банківських днів з дати підписання даного договору та специфікації (пункт 4.3 договору).
22.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейдінг" (покупець) підписано специфікацію № 1 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п від 22.06.2016, відповідно до умов якої продавець поставляє покупцю пшеницю 3 кл. урожаю 2015 року у кількості 1400,00 метричних тон (+-10%) загальною вартістю 5 782 000 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ.
Пунктом 3 специфікації визначено умови поставки товару : FСА (завантажено в автотранспорт покупця) склад постачальника (с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область) шляхом самовивозу товару покупцем (його уповноваженим представником) або уповноваженим перевізником. Терміни та умови поставки по даному договору застосовуються згідно "Правил ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року.
Строк поставки товару згідно специфікації - не пізніше 30 червня 2016 року (пункт 5 специфікації).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п від 22.06.2016 відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № В-1 від 22.06.2016, за період з 22.06.2016 по 11.07.2016 було проведено оплату пшениці на суму 4 419 347 грн 80 коп.
Відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних та накладних від 22.06.2016, від 23.06.2016, від 24.06.2016, від 27.06.2016, від 27.06.2016, від 29.06.2016, від 30.06.2016, від 02.07.2016 та від 08.07.2016 позивачем було передано покупцю товар у кількості 1070,060 тонн на загальну суму 4 419 347 грн 80 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як покупцем взятих на себе зобов'язань за договором щодо попередньої оплати товару у розмірі та в строки встановлені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 136 265 грн 20 коп. штрафу та 49 988 грн 90 коп. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до пункту 5.1 договору за несвоєчасну та/або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми, що несплачена за кожну добу прострочення, а також щтраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
За умовами статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Отже, виконання сторонами договору купівлі-продажу своїх обов'язків має зустрічний характер, тому невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару є підставою застосування статті 538 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої продавець має право зупинити виконання своїх обов'язків за договором або відмовитися від його виконання частково або повністю.
Крім того, положеннями пункту 4.2 договору сторони визначено, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України.
Таким чином, надаючи оцінку умовам договору поставки, судом встановлено, що сторонами у договорі визначено форму оплати альтернативно: попередня оплата або іншим чином.
Нормами чинного законодавства України, зокрема статтями 692 та 693 Цивільного кодексу України, крім попередньої оплати визначено інші способи оплати товару, а саме зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що відповідачем в повному обсязі не здійснено попередню оплату за визначений у специфікації обсяг товару у строк, встановлений у пункті 4.4 договору, підлягаю застосуванню будь-який із зазначених вище способів оплати товару. Крім того, позивач не скористався, передбаченим нормами статті 538 Цивільного кодексу України, правом зупинити виконання своїх обов'язків за договором або відмовитися від його виконання частково або повністю, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо попередньої оплати товару, тим самим висловив згоду на застосування іншої форми оплати, що не суперечить чинному законодавству України, ніж попередня оплата товару.
Сторонами на надано доказів поставки відповідачу товару на суму 1 362 652 грн 20 коп., у зв'язку з чим в останнього відсутній обов'язок оплати товару на вказану суму, та як наслідок відсутні і правові підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну та/або неповну оплату товару покупцем, передбачених пунктом 5.1 договору поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п від 22.06.2016.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 136 265 грн 20 коп. штрафу та 49 988 грн 90 коп. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 22/06п від 22.06.2016 не підлягають задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 02.09.2016
Суддя Н.Б. Плотницька