ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30 серпня 2016 р. Справа № 909/517/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680
в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Жилянська, б.97, м. Київ, 01135
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод"
вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, 76000
про стягнення заборгованості в сумі 622 620,48 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 27.04.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №01-16/ЮС від 30.12.2015 р.).
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало позов до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості в сумі 622 620,48 грн., з яких 510 452,73 грн. - основний борг, 89 844,66 грн. - пеня, 6 055,45 грн. - 3% річних та 16 267,64 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.07.2016 року. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.07.2016 року. Ухвалою суду від 19.07.2016 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів і відкладено розгляд справи на 30.08.2016 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.
Між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниці" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця") в особі начальника відокремленого підрозділу "Енергозбут" та ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" укладено договір про постачання електричної енергії від 28.07.2008 року №4/2/2, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4 270 кВТ, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору.
Відповідно до акту звіряння розрахунків станом на 01.10.2015 року заборгованість відповідача становила 890 466 грн. 85 коп.
Як вбачається з позовної заяви 31.10.2015 року відповідачу нараховано 339 708 грн. 07 коп. за спожиту електроенергію у жовтні 2015 року, що оформлено актами приймання-передачі від 31.10.2015 року. 26.11.2015 року відповідачу нараховано 75 463 грн. 65 коп. за спожиту електроенергію у листопаді 2015 року, що оформлено актами приймання-передачі від 31.10.2015 року. За словами позивача, за вказаний період відповідач сплатив 795 185 грн. 84 коп., проте існує заборгованість в сумі 510 452 грн. 73 коп.
Разом з тим, позивачем нараховано пеню в силу п.4.2.1 договору в розмірі 89 844 грн. 66 коп., та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 6 055 грн. 45 коп. - 3% річних, а також 16 267 грн. 64 коп. - інфляційних втрат.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується, подав суду відзив №793/07 від 19.07.2016 року (вх.№10096/16 від 19.07.2016 року) у якому вказує на те, що не заперечує проти заборгованості в розмірі 510 452 грн. 73 коп. За словами відповідача вимоги позивача в частині штрафних санкцій є безпідставними. Відповідач вказує, що позивач не надав йому змінені банківські реквізити для перерахування грошових коштів, що на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, відповідач подав суду заяву про зменшення розміру неустойки №128/08 від 30.08.2016 року (вх.№8759/16 від 30.08.2016 року), вказавши при цьому, що сума штрафних санкцій є великою і значно перевищує розмір збитків, а відтак просить суд зменшити розмір неустойки на 90%.
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.
Що стосується стягнення з відповідача 510 452 грн. 73 коп. основного боргу, слід вказати таке.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №4/2/2 від 28.11.2008 року. Відповідно до п.1 вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4 270 кВТ, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При розгляді матеріалів справи, судом встановлено, що між сторонами підписано акт звіряння розрахунків відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становила 890 466 грн. 85 коп. Відповідно до актів приймання-передача за жовтень 2015 року та листопад 2015 року відповідачу нараховано 415 171 грн. 72 коп. Відповідачем сплачено 795 185 грн. 84 коп. Сума заборгованості становить 510 452 грн. 73 коп., про що сторонами підписано акт звіряння розрахунків, і про це у відзиві на позовну заяву підтвердив сам відповідач. Таким чином, вимога позивача про стягнення 510 452 грн. 73 коп. підлягає до задоволення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 89 844 грн. 66 коп. пені, 6 055 грн. 45 коп. 3 % річних та 16 267 грн. 64 коп. інфляційних втрат, слід вказати таке.
Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Відповідно до поданого позивачем розрахунку пені, пеня становить 89 844 грн. 66 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір 3 % річних становить 6 055 грн. 45 коп., інфляційні втрати - 16 267 грн. 64 коп.
Таким чином, суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення 89 844 грн. 66 коп. пені, 6 055 грн. 45 коп. 3 % річних та 16 267 грн. 64 коп. інфляційних втрат, враховуючи при цьому факт наявності заборгованості відповідача за спожиту електроенергію, а відтак вказані вимоги підлягають до задоволення.
Суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позову заяву про те, що відповідач не здійснив необхідну оплату через невизначеність щодо банківських рахунків позивача, оскільки такі твердження відповідача не підтверджені жодними засобами доказування, як того вимагає ст.33 ГПК.
Крім того, суд відхиляє заяву відповідача про зменшення розміру неустойки (заява відповідача №128/08 від 30.08.2016 року вх.№8759/16 від 30.08.2016 року), оскільки суд в силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК має право на таку дію лише у виняткових випадках, які в спірному випадку відсутні.
Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 629, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 43, 44, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" /76000, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 22, код ЄДРПОУ 13655435/ на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" /03680, м. Київ, вул. Тверська, 5/ в особі філії "Енергозбут" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" /01135, м. Київ, вул. Жилянська, б.97, ідентифікаційний код 40150221/ заборгованість в розмірі 622 620 грн. 48 коп. (шістсот двадцять дві тисячі шістсот двадцять гривень сорок вісім копійок), з яких: 510 452 грн. 73 коп. (п'ятсот десять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні сімдесят три копійки) - основний борг, 89 844 грн. 66 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні шістдесят шість копійок) - пеня, 6 055 грн. 45 коп. (шість тисяч п'ятдесят п'ять гривень сорок п'ять копійок) - 3 % річних, 16 267 грн. 64 коп. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят сім гривень шістдесят чотири копійки) - інфляційні втрати та судовий збір в розмірі 9 339 грн. 30 коп. (дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять гривень тридцять копійок).
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.09.16
Суддя Фрич М. М.