про повернення позовної заяви
02.09.2016 Справа № 908/2312/16
Суддя Серкіз В.Г., розглянувши
позовну заяву: Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с. Григорівка Запорізького району Запорізької області
до відповідача: Приватного підприємства «Блісенерго», м. Запоріжжя
про розірвання договору та стягнення 15 243,17 грн.
Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного підприємства «Блісенерго» про розірвання логовору на виконання поточного ремонту асфальтового покриття № 03/07 від 06.08.2015р. та про стягнення 15 243,17 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 01.09.2016р., позовну заяву передано на розгляд судді Серкіз В.Г.
Розглянувши матеріали позовної заяви та з'ясувавши підстави, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України для повернення позовної заяви, суд дійшов висновку, що слід повернути позовну заяву без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, виходячи з наступного.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами статті 56 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. У відповідності до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками сторонам відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного процесуального законодавства слідує, що належними доказами направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, в розумінні ст. 56 ГПК України, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції або фінансового чеку) та опису вкладення.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).
Таким чином, належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви, а також засвідчений належним чином працівником поштового відділення.
Позивачем в якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та додатків надано фіскальний чек від 30.08.2016р. та опис вкладення від 30.08.2016р., в якому зазначено документи, які були направлені відповідачу позивачем, а саме:
- копії статутних документів Григорівської сільської ради на 1 арк.;
- розпорядження (рішення) про призначення голови Григорівської сільської ради на 1 арк.;
- копія договору від 06.08.20156р. № 01/07 на виконання поточного ремонту асфальтового покриття на 1 арк.;
- копія претензії від 18.09.2015р. та опису вкладення від 25.09.2015р. на 2 арк.;
- копія платіжного доручення на 1 арк.;
- платіжне доручення на 1 арк.;
- платіжне доручення на 1 арк. Всього 8 аркушів.,
З огляду на опис вкладення господарський суд вбачає, що позивачем направлено відповідачу лише додатки до позовної заяви, а саму позовну заяву не направлено.
Тобто, позивачем при поданні позовної заяви до суду порушено вимоги статті 56 ГПК України та не надіслано копію позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.
За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.
Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.
На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Повернути Григорівській сільській раді Запорізького району Запорізької області позовну заяву та додані до неї матеріали на 14 аркушах без розгляду (в тому числі оригінали платіжних доручень № 38 від 18.03.2016р. на суму 1 378,00 грн. та № 144 від 09.08.2016р. на 1 378,00 грн. про сплату судового збору).
Суддя В.Г. Серкіз