УХВАЛА[1]
01 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про реєстрацію права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року,
встановила:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив витребувати групу приміщень №1, загальною площею 115,4 кв.м., що є частиною збірно-роздрібного павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.А) крамниця продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 185,3 кв.м., видане на ім'я ФОП ОСОБА_2 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 22.07.2013 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на вказану нежитлову будівлю.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору дарування магазину в торгівельному павільйоні від 07.09.2004 року він є власником магазину, що є частиною торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , площею 128 кв.м.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.11.2010 р. визначено частки в спільному майні ( павільйоні), розташованому за адресою: АДРЕСА_2, наступним чином: фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (88 кв.м.) - 41/100; фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( 128 кв.м.) -59/100.
Однак, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2013 р., фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 належить нежитлова будівля (літ. А) - крамниця продовольчих товарів, що знаходиться за вищевказаною адресою, загальною площею 185,3 кв.м.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 намагається заволодіти належною йому частиною майна у складі павільйону, просив у відповідності до вимог ст. 387 ЦК України позов задовольнити.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої доводи мотивує тим, що відносини між сторонами спору носять не господарський, а цивільно-правовий характер, які пов'язані з реалізацією та відновленням порушеного права власності одного із співвласників.
Зазначив, що він набув право на нерухомість як фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Станом на дату подання позовної заяви до Оболонського районного суду м. Києва він не являється зареєстрованою фізичною особою-підприємцем. 21.07.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір з приводу нерухомого майна виник між співвласниками цього майна - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Колегія судів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Приписами ст.15 ЦПК України чітко визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Позивачем і відповідачем в цивільному процесі відповідно до ст.30 ЦПК України можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо захисту свого порушеного права власності на нерухоме майно, що виникло на підставі договору дарування магазину в торгівельному павільйоні від 07.09.2004 року (а.с.30).
Вказана обставина свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин, що, у свою чергу, виключає можливість вирішення даного спору в порядку господарського судочинства.
Крім цього, як пояснив ОСОБА_1 та вбачається з матеріалів справи, статус позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, був припинений за власним рішенням 21.07.2014 р., про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Тобто, на дату звернення до суду позивач втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином спори за участю громадянина, який не має або позбавився статусу суб'єкта підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції.
За таких підстав висновок суду про те, що даний спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства є помилковим.
Судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції
Керуючись ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/11554/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Маринченко М.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.