29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівМахлай Л.Д., Слободянюк С.В.
при секретаріГоін В.С.
за участю: відповідача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року
У справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року позов задоволено частково. /а.с. 133-135/
№ справи 760/14583/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/7102/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що п. 3.1. договору поруки від 25.04.2007 р. з ОСОБА_6 встановлено третейське застереження, у зв'язку з чим відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України позов повинен був бути залишений без розгляду, оскільки ОСОБА_6 не було відомо про розгляд справи, таке клопотання нею не подавалось в суді першої інстанції. Також зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення про зміну відсоткової ставки по кредитному договору. Також зазначив, що в частині стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 грошових коштів як з майнових поручителів, суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 559 ЦК України про припинення поруки та те що у цьому разі звернення до суду з позовом про визнання такого договору припиненим не є необхідним, а вимоги підлягають розгляду за наявності спору, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що поручителі повинні відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_5 зобов'язань по кредитному договору, після збільшення розміру відповідальності поручителів, є помилковим. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду змінити в частині солідарного стягнення заборгованості та постановити нове про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
9Судом встановлено, що між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_5 25 квітня 2007 року було укладено кредитний договір №399-002/07Р (а.с. 23-28), згідно з умовами якого банк надає відповідачеві кредит у сумі 24 681, 00 доларів США із сплатою процентів у розмірі 11, 99% річних на строк до 25 квітня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором, розмір процентної ставки збільшується на один відсоток річних, починаючи з розміру, встановленого пунктом 1.2. договору.
Згідно з пунктом 10.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та процентів, встановлених договором, позичальник зобов'язувався сплачувати пеню у розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2. даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 квітня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки №399-002/07Р (а.с. 29-30), за умовами якого ОСОБА_6 зобов'язувалася відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_5 зобов'язань, що випливають з кредитного договору.
Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 квітня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_8 був укладений договір поруки №399-002/07Р (а.с. 31-32), за умовами якого ОСОБА_8 зобов'язувалася відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_5 зобов'язань, що випливають з кредитного договору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України про те, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається та ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та ст. 554 ЦК України яка передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановленим договором поруки.
Доводи апеляційної скарги, щодо встановлення третейського застереження у договорі поруки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 14 частини 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Доводи апеляційної скарги щодо заборони банкам в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку, у зв'язку з чим збільшується обсяг відповідальності поручителя, колегією суддів також не приймається до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.3. кредитного договору у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором, розмір процентної ставки збільшується на один відсоток річних, починаючи з розміру, встановленого пунктом 1.2. договору, на що поручитель, укладаючи договір поруки / а.с.29-30/ погодилась. Крім того, п. 1.3 договору поруки №399-002/07Р передбачено, що поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою зобов'язання позичальника, що може виникнути у майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору, або в односторонньому порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: