Справа № 11-кп/796/1445/2016 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження № 12016100040002674 щодо обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
без визначеного місця реєстрації, раніше неодноразово судимого, в тому
числі - 14.05.2010 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185
КК України на 2 роки позбавлення волі, - 28.04.2016 Апеляційним
судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_6
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 28.04.2016 та остаточно призначено покарання у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Строк покарання рахувати з 25.02.2016.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 25.02.2016 приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «ЮСК» в ТЦ «Квадрат» в м. Києві, бул. Перова, 36, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу заволодів комплектом постільної білизни, вартістю 571 грн. 72 коп., яка належить ТОВ «ЮСК Україна», сховав її у пакет і утримуючи при собі, без наміру розраховуватись, вийшов з нею з магазину та був затриманий працівником магазину, а комплект постільної білизни, який ОСОБА_6 намагався викрасти, був вилучений.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , посилаючись на суворість призначеного йому покарання, просить змінити вирок суду та призначити йому більш м'яке покарання.
При цьому просить врахувати те, що він свою вину визнав повністю, щиро покаявся, на спеціальних обліках не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, а також те, що на вчинення злочину його підштовхнуло тяжке матеріальне становище.
Також просить перерахувати йому строк покарання із розрахунку день перебування в СІЗО за два дні відбуття покарання за вироком.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який про неї заперечив, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово ОСОБА_6 , перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтвердженінаявними у ньому доказами, які в суді досліджувались в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, є правильною.
Покарання ОСОБА_6 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, і є правильним.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, не одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках не перебуває, його майновий стан та стан здоров'я, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, і призначив йому покарання, з яким колегія суддів погоджується, як з необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про наявність у нього на утриманні батьків похилого віку, до уваги колегії суддів не беруться, оскільки документально не підтверджені.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про повне визнання вини, щире каяття і те, що він на спеціальних обліках не перебуває, а на вчинення злочину його підштовхнуло тяжке матеріальне становище, то вони враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання, а отже є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про наявність на утриманні ОСОБА_6 неповнолітньої дитини, 1999 р.н., не є підставою для пом'якшення йому покарання, а крім того, обвинуваченим не доведено, що він приймає участь у вихованні дитини, з якою не проживає понад 10 років.
Таким чином, з урахуванням особи ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, неодноразово відбував реально покарання в місцях позбавлення волі, втім на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, а знову вчинив умисний злочин, підстав для пом'якшення йому покарання, про що він просить в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду в частині призначеного покарання на підставі ст. 404 КПК України, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Так, за матеріалами кримінального провадження, цим вироком ОСОБА_6 засуджений за злочин чинений ним 25.02.2016. Також щодо ОСОБА_6 , постановлено вирок Апеляційним судом м. Києва від 28.04.2016.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, тобто, застосовуються норми ст. 70 КК України.
Втім, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог, до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 28.04.2016 на підставі ст. 71 КК України, що є незаконним, а тому підлягає зміні судом апеляційної інстанції.
Щодо клопотання ОСОБА_6 щодо перерахування йому строку покарання із розрахунку день перебування в СІЗО за два дні відбуття покарання за вироком, то воно підлягає задоволенню на підставі ч.5 ст. 72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 в пордяку ст. 404 КПК України змінити в частині призначеного покарання і вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 28.04.2016 у виді 2 місяців позбавлення волі, до остаточного покарання у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25.02.2016 до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: _____________ ______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4