02 вересня 2016 року м. Одеса Справа № 815/4421/16
Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси про визнання нечинною та скасування постанови та зняття арешту,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси, в якому позивач просить визнати нечинною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №46228899 від 03.03.2015 року, винесену державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєвим О.Л.; зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, що накладено згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.01.2015 року ВП №46228899.
Відповідно до частин 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Суддя вважає, що у відкритті провадження по даній позовній заяві слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
За правилами статті 383 і частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Розгляд скарги здійснюється в порядку, встановленому статтею 386 ЦПК України.
В силу частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження сторонами виконавчого провадження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
З поданого позову та доданих до нього документів вбачається, що позивачем оскаржуються постанови ВП №46228899 від 03.03.2015 року та ВП №46228899 від 28.01.2015 року винесені державним виконавцем при виконанні виконавчого листа №522/9208/13-ц, виданого 05.01.2014 року Приморським районним судом м. Одеси у цивільній справі про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості за кредитним договором №441/F від 23.05.2008 року, в якої позивач є боржником.
Враховуючи, що позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП № 45297634, ним оскаржуються рішення державного виконавця і посадової особи органу державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільно-процесуального кодексу України, то даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.
За таких підстав, даний позов відповідно до положень вищезазначених норм Цивільного процесуального Кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він має розглядатися в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
Аналогічний висновок зробив Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 09.06.2016 року по справі №К/800/53770/15 та від 25.08.2016 року по справі №К/800/3144/16 та Верховний суд України у своєму рішенні від 30 червня 2015 року по справі №21-278а15).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 109, ст. 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси про визнання нечинною та скасування постанови та зняття арешту.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 6 ст. 109 КАС України розгляд справи за вказаними вимогами відноситься до цивільної юрисдикції.
Копію ухвали разом із заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.
Суддя Е.А. Іванов