Справа № 815/4310/16
01 вересня 2016 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника міністра закордонних справ України - керівника апарату (фізичної особи ОСОБА_2В.) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника міністра закордонних справ України - керівника апарату (фізичної особи ОСОБА_2В.), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо надання інформації, яка стосується її сина в РК, прав сина, її прав, що не відповідає дійсності, створю неповне і передчасне уявлення про ситуацію;
- визнати протиправною бездіяльність щодо відсутності перевірки обґрунтованості поданої інформації та ненадання доказів тверджень, пояснень, тощо;
- зобов'язати надати підтвердження щодо викладеного, спростування невідповідності тверджень фактичної ситуації, правову обґрунтованість вимогам щодо поховання її сина без доказів та документів.
Також, у позовній заяві міститься клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване складним матеріальним становищем, в якому позивач опинилася через тривале невиконання судових рішень про поновлення на роботі та пенсію у розмірі 1727 грн.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини у справах “Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства” (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, “Ейрі проти Ірландії” (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд та ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
Так, на думку суду, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий нею позов у встановленому законом порядку, зокрема, на підтвердження розміру доходів (довідка про розмір пенсії тощо).
Відповідно до ч.3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.
Проте, всупереч вимог зазначеної норми позивачем не додано до позовної заяви її копію для відповідача.
Крім того, згідно з ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Однак, позивач жодного доказу на підтвердження обставин, викладених нею у позовній заяві, не надала та не зазначила будь-якої причини неможливості самостійно їх подати.
Так, позивач посилалається на те, що на її запит до Посольства України в Республіці Куба отримала повідомлення про загибель її сина телефоном, а потім - електронною поштою, проте копії зазначеного запита та копії повідомлення, надісланого їй електронною поштою, позивачем до позову не додано.
Також позивач зазначає, що неодноразово зверталася до вищих державних інститутів щодо з'ясування долі її сина, в тому числі й до Міністра закордонних справ України та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, проте Міністр на скарги позивача не реагує і замість Міністра позивачу надають відповіді його підлеглі.
При цьому доказів зазначених позивачем звернень до Міністра закордонних справ України та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини та відповідей підлеглих Міністра закордонних справ України, на які посилається позивач, до позову не додані.
Як зазначає позивач, з додатків до листів Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини їй стало відомо, що Уповноважений Верховної ради України з прав людини особисто зверталася до Міністра щодо встановлення ним особистого контролю за даною справою, проте відповідей по суті не отримала.
Однак листи Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України та додатки до них позивач до суду не надає.
У позові зазначається, що в оригіналі свідоцтва сина позивача не має дати оформлення документа, проте зазначено, що його видано невідомій «зацікавленій стороні», проте копії вказаного позивачем свідоцтва до позовної заяви не додано.
Окрім викладеного, даний позов не відповідає вимогам пункту 3 ч.1 ст.106 КАС України, оскільки у позовній заяві не зазначено номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти відповідача, якщо такі відомі.
Відповідно до ч.1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати документи на підтвердження скрутного матеріального становища як підставу для звільнення від сплати судового збору, копію позовної заяви та документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника міністра закордонних справ України - керівника апарату (фізичної особи ОСОБА_2В.) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позову в строк до 10.09.2016 року та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: В.В.Андрухів