Справа № 815/4332/16
01 вересня 2016 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського Нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, визнання недійсними свідоцтв, посвідчених приватним нотаріусом, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31095573 від 25.08.2016р., № 31095731 від 25.08.2016р., зобов'язання виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського Нотаріального округу ОСОБА_3, в якому позивачі просять:
визнати дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з приводу видачі TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» Свідоцтва від 25 серпня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1644, протиправними;
визнати недійсним Свідоцтво від 25 серпня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1644, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про те, що TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» належить на праві власності майно, що складається з 1/2 частки нежитлових приміщень № 511, загальною площею 417, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Троїцька, будинок 45, яке придбане TOB «ІЛК «Рента» за 3055662, 00 грн., яке раніше належало ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 429024 від 11.06.2009 року;
визнати дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з приводу видачі TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» Свідоцтва від 25 серпня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1647, протиправними;
визнати недійсним Свідоцтво від 25 серпня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1647, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про те, що TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» належить на праві власності майно, що складається з 1/2 частки нежитлових приміщень № 511, загальною площею 417, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Троїцька, будинок 45, яке придбане TOB «ІЛК «Рента» за 3055662,00 грн., яке раніше належало ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 429024 від 11.06.2009 року;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31095573 від 25.08.2016 21:15:35; згідно якого було зареєстровано право власності TOB «ІЛК «Рента» на 1/2 частину нежитлових приміщень №511, загальною площею 417,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45;
зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16075468;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31095731 від 25.08.2016 21:57:12; згідно якого було зареєстровано право власності TOB «ІЛК «Рента» на 1/2 частину нежитлових приміщень №511, загальною площею 417, 3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45;
зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16075600.
Згідно п.6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є те, що вона повинна містити у собі публічно - правовий спір.
В свою чергу приймаючи до уваги, що до компетенції адміністративних судів належать спори предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій слід зазначити, що у справі, що розглядається, спір стосується права власності, тобто цивільного права.
Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Позовні вимоги про визнання недійсним Свідоцтва від 25 серпня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1644, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про те, що TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» належить на праві власності майно, що складається з 1/2 частки нежитлових приміщень № 511, загальною площею 417, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Троїцька, будинок 45, яке придбане TOB «ІЛК «Рента» за 3055662, 00 грн., яке раніше належало ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 429024 від 11.06.2009 року; визнання недійсним Свідоцтва від 25 серпня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1647, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про те, що TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» належить на праві власності майно, що складається з 1/2 частки нежитлових приміщень № 511, загальною площею 417, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Троїцька, будинок 45, яке придбане TOB «ІЛК «Рента» за 3055662,00 грн., яке раніше належало ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 429024 від 11.06.2009 року, є фактично оспорюванням права власності, яке можливо здійснити лише в порядку цивільного судочинства з підстав, передбачених ЦК України. Тому суд приходить до висновку, що вказані вимоги не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин. Позовні вимоги про визнання дій приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з приводу видачі TOB «Інвестиційно-лізінгова компанія «Рента» Свідоцтв від 25 серпня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1644 та від 25 серпня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1647, пов'язані з вищезазначеними вимогами та потребують дослідження цивільно-правових правовідносин, що має здійснюватись в порядку цивільного судочинства, відтак суд також відмовляє у відкритті провадження в цій частині. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31095573 від 25.08.2016 21:15:35; згідно якого було зареєстровано право власності TOB «ІЛК «Рента» на 1/2 частину нежитлових приміщень №511, загальною площею 417,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45; зобов'язання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16075468; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31095731 від 25.08.2016 21:57:12; згідно якого було зареєстровано право власності TOB «ІЛК «Рента» на 1/2 частину нежитлових приміщень №511, загальною площею 417, 3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 45; зобов'язання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16075600, суд зазначає наступне.
Позивачі акцентують увагу на тому, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.03/2016р. по справі № 522/3571/16-ц вжито заходів забезпечення позову, якими, зокрема, заборонялось державним виконавцям складати та затверджувати акти про реалізацію предмета іпотеки.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16 серпня 2016 року у справі № 522/3571/16-ц (провадження № 2/522/4140/16) у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ДП «Сетам», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента», Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» про визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу проведення торгів відмовлено. При цьому слід зазначити, що електронні торги здійснювались з метою реалізації предмета іпотеки, а саме реалізації частки у праві власності на нерухоме майно без виділу її в натурі.
Як зазначає позивач, 25.08.2016р. державними виконавцями було складено та затверджено акти про реалізацію предмета іпотеки, та видано їх ТОВ «ІЛК «Рента». При цьому зазначається про порушення ст. 47 закону України «Про іпотеку».
Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.08.2016 року № 66888 вбачається, що 25.08.2016р. 19:14:28 здійснено державну реєстрацію права власності на ? частину за ТОВ «ІЛК «Рента», а на іншу частину 25.08.2016р. 21:48:20.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, враховуючи те, що згідно поданого позову, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, в зв'язку з чим реалізовано предмет іпотеки шляхом проведення електронних торгів, суддя дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами ЦПК.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 14.06.2016 року по справі №826/4858/15.
Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.
Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності приватно - правовий спір, порядок вирішення якого визначений положеннями ЦПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), яка в силу частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст.2, 17, 109, 160, 167 КАС України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі.
Роз'яснити позивачам, що вони можуть звернутись з позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачам.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя: Г.П. Самойлюк