30 серпня 2016 року Справа № 810/2521/16
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Волков А.С.,
фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Грещук О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування наказу та поновлення на публічній службі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.01.2016 № 21 о/с у частині звільнення позивача з посади інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області за власним бажанням;
визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.01.2016 року про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Київській області;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2016 року по день фактичного поновлення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, однак вважає своє звільнення незаконним, оскільки у момент написання рапорту про звільнення не усвідомлював значення своїх дій, адже перебував у стресовому стані, який виник внаслідок ознайомлення з негативним висновком атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді. Позивач також пояснив, що його було звільнено у період перебування на стаціонарному лікуванні, наказ про звільнення зі служби та трудову книжку йому було видано майже через вісім місяців від дати видання оспорюваного наказу. У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що позивач був звільнений із займаної посади законно, відповідно до якого рапорту, тому підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення його на службі в поліції відсутні.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з серпня 2007 року на різних посадах.
7 листопада 2015 року відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 був прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання лейтенант поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 23.11.2015 № 16 "Про проведення атестування та створення атестаційних комісій" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, на підставі статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" та згідно з вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 р. за № 1445/27890, наказано провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Київській області, створити в Головному управлінні Національної поліції у Київській області атестаційні комісії.
В період з 25.11.2015 по 05.01.2016 позивач пройшов всі етапи тестування, визначені Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465.
За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення присутні на засіданні члени атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Київській області прийняли рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність. З висновками атестаційної комісії позивача було ознайомлено 12.01.2016 про що він поставив свій підпис та зазначив, що з рішенням комісії не згоден.
Під час судового розгляду позивач пояснив суду, що після ознайомлення з висновками атестаційної комісії він пережив не аби який стрес, фізичні і душевні страждання, однак ще декілька днів продовжував виконувати свої службові обов'язки.
16 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до лікаря невролога Богуславської центральної районної лікарні, який поставив йому діагноз гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія з вестибулярними динамічними порушеннями з правосторонньою пірамідною недостатністю та цереброастенічним синдромом.
На підставі виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 86 від 04.02.2016, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Київській області", ОСОБА_1 у період з 18.01.2016 по 04.02.2016 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні.
Під час судового розгляду позивач пояснив суду, що зранку 26.01.2016 він самостійно залишив лікарський заклад, який розташований у м. Вишгороді, і на власному автомобілі самостійно вирушив до Головного управління Національної поліції у Київській області, розташованому в місті Києві по вул. Володимирська, 15. У подальшому ОСОБА_1 у відділі кадрового забезпечення самостійно написав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням, потрапив на прийом до заступника начальника ГУ НП в Київській області ОСОБА_2, який поставив на рапорті візу "Не заперечую", після чого ОСОБА_1 самостійно здав цей рапорт до канцелярії.
Позивач не зміг назвати суду жодних осіб, які б чинили на нього моральний чи психологічний тиск, пов'язаний із звільненням зі служби, а також конкретно повідомити про обставини, за яких це відбувалося.
Зі слів позивача, близько 15 години він повернувся на власному автомобілі до лікарні.
Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 26.01.2016 № 21 о/с ОСОБА_1, інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області, звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі підпункту 7 пункту 1 статті 77 закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням), 26 січня 2016 року на підставі рапорту ОСОБА_1 від 26.01.2016.
Відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення, видаті трудової книжки та здійснення остаточного розрахунку відповідач суду не представив.
Як з'ясував суд, витяг з наказу про звільнення ОСОБА_1, трудову книжку та військовий квиток у день звільнення позивачу не були видані. Ці документи ОСОБА_1 отримав особисто у відділі кадрового забезпечення відповідача лише 20 липня 2016 року, що підтверджується розпискою.
Представник відповідача під час судового розгляду не зміг пояснити, за яких наказ про звільнення, трудова книжка та остаточний розрахунок не були вручені і здійснені з позивачем у день його звільнення чи після цього. Жодних повідомлень про необхідність одержати трудову книжку відповідач на адресу ОСОБА_1 не надсилав і не складав з цього приводу жодної документації.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнав, що останню зарплату одержав у лютому за період з 01.01.2016 по 26.01.2016.
У серпні 2016 року після одержання документів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", який був опублікований 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015 (окрім окремих положень).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону України "Про національну поліцію).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст. 56 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із закінченням строку контракту; через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; через службову невідповідність; у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; за власним бажанням; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Однак, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, який застосовується до спірних правовідносин субсидіарно, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями абзацу п'ятого статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач здійснив добровільне волевиявлення, написавши рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Твердження позивача про те, що він не керував своїми діями і не усвідомлював їх значення при написанні рапорту про звільнення судом до уваги не приймаються як неправдиві, що є очевидним і випливає з його пояснень про обставини, за яких в нього виник нервовий стрес, твердження про важкий медичний стан і самостійне залишення лікарського закладу, в якому він проходив лікування і був відсутнім впродовж дня 26.01.2016, керування транспортним засобом, написання рапорту та відвідування кабінетів посадових осіб Головного управління Національної поліції у Київській області. Таким чином, наказ про звільнення ОСОБА_1П за власним бажанням відповідає його волевиявленню.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 26.01.2016 № 21 о/с у частині звільнення позивача, а також про поновлення його на службі в Національній поліції задоволенню не підлягають.
Не підлягає також задоволенню й позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.01.2016, адже це рішення жодним чином не пов'язане із звільненням позивача за власним бажанням і оспорюваним наказом від 26.01.2016 № 21 о/с.
У той же час, звільнення позивача у день видання оспорюваного наказу де-факто не відбулось, адже з позивачем не був здійснений остаточний розрахунок, йому не була видана трудова книжка та військовий квиток як це передбачено законом.
Таким чином, суд вважає за необхідне змінити дату звільнення позивача зі служби в Національній поліції на день видачі йому трудової книжки і присудити на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Згідно з довідкою від 29.08.2016 № 1002, виданою Головним управлінням Національної поліції у Київській області ОСОБА_1 убачається, що розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача становить 5125,00 грн. з розрахунку за календарний 31 день, а середньоденного грошового забезпечення - 167,73грн.
Суд встановив, що вимушений прогул позивача стався у період з 27 січня 2016 року по 20 липня 2016 року, що становить175 днів.
Таким чином, середній заробіток (грошове забезпечення), що підлягає присудженню позивачу за час вимушеного прогулу становить 29352,75 грн.
В силу приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач не надав суду доказів понесення судових витрат,, тому такі витрати стягненню на його користь з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора роти ДПС, звільненим у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі підпункту 7 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 20 липня 2016 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2016 року по 20 липня 2016 року (175 днів) у сумі 29352 (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві) гривень 75 коп., з яких: 5125 (п'ять тисяч сто двадцять п'ять) гривень - середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що підлягає негайному виконанню.
Звернути постанову до негайного виконання у частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 5125 (п'ять тисяч сто двадцять п'ять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "02" вересня 2016 р.