про залишення позовної заяви без розгляду
26 серпня 2016 року 810/2668/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Києво- Святошинський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області Києво- Святошинське відділення поліції Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі ,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Києво- Святошинський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області Києво-Святошинське відділення поліції Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 06.11.2015 року № 591 о/с та поновити на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Києво - Святошинського відділення поліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області.
Відповідно до положень частини другої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з такого.
В силу положень частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, якщо не встановлено інше, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо питань, які виникли під час проходження служби.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач не погоджується з наказом Головного управління МВС України у Київській області від 06.11.2015 №591 о/с в частині звільнення його зі служби з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області з підстав, визначених пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Зі змісту позовної заяви слідує, що оскаржуваний наказ винесено 06.11.2015, тоді як з даним адміністративним позовом позивач до суду звернувся лише 25.08.2016, тобто за межами місячного строку звернення до адміністративного суду для даної категорії спорів.
В обґрунтування причин пропуску звернення до суду позивач вказав, що про факт свого звільнення на підставі наказу від 06.11.2015 №591 о/с він дізнався лише 23.07.2016, коли отримав відповідь від ГУ НП в Київській області на його офіційне звернення.
Так, позивач пояснив, що 06.11.2015 в порядку, визначеному пунктами 9 та 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», написав рапорт про звільнення з органів МВС на підставі пункту 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як зазначає позивач, в період з листопада 2015 року по червень 2016 року (протягом шести місяців) він чекав свого призначення на відповідну посаду у новоствореній Національній поліції.
Лише 16.06.2016 позивач звернувся до ГУ НП в Київській області з письмовим запитом (вх. №К-450) в якому просив повідомити про результати розгляду його рапорту про переведення до Національної поліції. У відповідь на вказаний запит ГУ НП в Київській області листом від 14.07.2016 №189 повідомило позивача, що його звільнено наказом ГУ МВС в Київській області від 06.11.2015 №591 о/с.
Саме з датою отримання вказаного листа позивач пов'язує момент, коли він дізнався про порушення його прав.
Однак, такі доводи позивача в обґрунтування поважності причин пропуску звернення з адміністративним позовом суд оцінює критично з огляду на наступне.
2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015, крім пунктів 1,2,3,7-13,17-18 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, які набрали чинності з 07.07.2015.
Метою вказаного Закону було реформування органів внутрішніх справ України, у зв'язку з чим розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» були встановлені, крім іншого, умови для подальшого проходження служби працівників міліції у поліції та підстави звільнення працівників міліції.
Згідно з пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Суд зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» було опубліковано в газеті «Голос України» від 06.08.2015 № 141-142, а також у газетах «Урядовий кур'єр» від 12.08.2015 № 146; в Офіційному віснику України від 18.08.2015; Відомостях Верховної Ради України № 40-41 від 09.10.2015.
Тобто, з 06.08.2015 позивач був повідомлений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, питання щодо прийняття на службу до поліції працівників, що проходили службу в органах Міністерства внутрішніх справ вирішувалось у тримісячний термін з моменту опублікування Закон України «Про Національну поліцію» (06.08.2015).
Отже, останнім днем коли позивача могли прийняти на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою є 07.11.2015.
Зважаючи, що позивач був повідомлений про можливе наступне звільнення та про умови і порядок продовження служби в Національній поліції, суд вважає, що починаючи з 08.11.2015 позивачу повинно було бути достовірно відомо про неприйняття його на службу до Національної поліції, а відтак і про звільнення у зв'язку з скороченням штатів.
Суд бере до уваги, що дії, спрямовані на з'ясування обставин свого переведення на службу до Національної поліції позивач вчинив лише 16.06.2016, звернувшись з письмовим запитом до ГУ НП в Київській області, тобто лише через сім місяців від граничної дати можливого переведення позивача до Національної поліції.
Проте будь-яких обставин, що перешкоджали позивачу звернутись з відповідними запитами до ГУ НП в Київській області в розумні строки, зокрема, в межах строків звернення до суду, позивач у позовній заяві та заяві про визнання поважними причин пропуску звернення до суду не наводить.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Водночас доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Посилання позивача на те, що він неодноразово усно звертався до кадрових підрозділів ГУ МВС України в Київській області та ГУ НП в Київській області суд також оцінює критично, оскільки будь-яких доказів таких звернень матеріали позовної заяви не містять, а з викладених положень Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що граничним днем винесення наказу про призначення позивача на посаду у новоствореній Національній поліції є 07.11.2015.
Крім того суд вважає, що факт звернення до ГУ НП в Київській області чи до інших органів Міністерства внутрішніх справ жодним чином не перешкоджав одночасному зверненню до адміністративного суду з позовною заявою в межах строків, передбачених законодавством.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В силу положень частини другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Разом з цим, залишення адміністративного позову без розгляду на даній стадії не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.
Керуючись статтями 99, 100, 106, 107, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Києво- Святошинський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Києво- Святошинське відділення поліції Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути (надіслати) позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Василенко Г.Ю.