15 серпня 2016 року (11 год. 00 хв.)Справа № 808/1701/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є державним службовцем та працює з 09 вересня 2008 року у Жовтневому районному суді м.Запоріжжя та по теперішній час має 11 ранг державного службовця. При цьому позивач зазначає, що протягом листопада 2014 - серпня 2015 розмір її посадового окладу складав 1218,00 грн. , а з вересня 2015 року по грудень 2015 року - 2067,00 грн., виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та високі досягнення у праці, премії. 14.10.2014 був прийнятий Закон України “Про прокуратуру”, пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та доповнено її новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Зазначені зміни набрали чинності 26.10.2014. Отже, з 26.10.2014 працівникам апаратів судів були встановлені посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. З 29.03.2015 набрав чинності Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”, яким Закон України “Про судоустрій і статус суддів” викладено в новій редакції. Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо виплати йому заробітної плати не в повному обсязі без урахування збільшення з 26.10.2014 розміру посадового окладу працівника апарату суду.
Ухвалою судді від 02 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/1701/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 червня 2016 року.
Ухвалою суду від 15 червня 2016 року за обґрунтованим клопотанням представника відповідача провадження по справі зупинено до 15 серпня 2016 року.
Позивач у судове засідання не прибув, у письмових поясненнях від 15 червня 2016 року просив надалі розглядати справу без його участі. На задоволенні адміністративного позову наполягає в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не прибув.
15 серпня 2016 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області. Проти задоволення адміністративного позову заперечує в повному обсязі.
В наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що відповідно до статті 13 Закону України “Про оплату праці” оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Згідно зі статтею 33 Закону України “Про державну службу” умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. З 09 березня 2006 року умови та порядок оплати праці працівників апаратів судів регулювалися постановою Кабінету Міністрів України №268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів”, якою було затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови). Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №482 визначено, що у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп., який в такому ж розмірі встановлено і на 2015 рік. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. Після внесення відповідно до підпункту 59 пункту 5 Розділу XII Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, змін до частини 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” , які набрали чинності 26 жовтня 2014 року, Кабінету Міністрів України було доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом; у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. На момент виникнення спірних правовідносин Кабінетом Міністрів України ще не були вчинені дії по приведенню постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів” від 09 березня 2006 року №268 у відповідність до абзацу 2 частинні статі 144 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”. Разом з тим, відповідно до наведених правових норм, на думку відповідача, він не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто за відсутності збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Крім того, пункт 26 Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи бюджетних відносин” від 28 грудня 2014 року №79-VIII (набрав чинності з 01 січня 2015 року) встановлено, що норми і положення частини 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Незважаючи на набрання чинності Законом України “Про прокуратуру”, Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VIII зміни до Державного бюджету України не внесені та видатки на утримання судів не збільшувалися. Позивач у своєму позові просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивача за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, інших виплат та індексації, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу. Відповідач зазначає, що 02 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №644 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” (вступила в дію 09 вересня 2015 року), відповідно до якої переглянуто розміри посадових окладів працівників апаратів судів та визначено їх розміри у відповідності до статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Проте, у Примітці, що міститься у відповідному додатку до постанови зазначається, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду. Нарахування та виплата заробітної плати з вересня 2015 року проводилася відповідачем на підставі положень вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України. Тобто, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року є, на думку відповідача, безпідставними.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З наданої до матеріалів справи копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що позивач прийнята на роботу до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя 07 вересня 1989 року.
В період з 07 вересня 1989 року по 12 листопада 1989 року ОСОБА_1 займала посаду секретаря судового засідання на час відпустки по догляду за дитиною, з 13 листопада 1989 року по 08 вересня 2008 року - секретаря судового засідання на постійній основі, з 09 вересня 2008 року по час звернення з позовом до суду - на посаді консультанта цього суду, має 11 ранг державного службовця.
З наданих до матеріалів справи розрахункових листів по заробітній платі ОСОБА_1 встановлено, що посадовий оклад позивача протягом жовтня 2014 - серпня 2015 складав 1218,00 грн., а з вересня 2015 року по грудень 2015 року - 2067,00 грн., виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та високі досягнення у праці, премії.
Позивач, не погодившись з розміром посадового окладу, за яким їй виплачувалась заробітна плата, за період з січня 2014 року по грудень 2015 року, звернулась з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 “Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області”, затвердженого 25 вересня 2015 року Головою Державної судової адміністрації України, основним завданням ТУ ДСА України в Запорізькій області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Запорізької області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Запорізької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.
З цією метою ТУ ДСА України в Запорізькій області відповідно до пункту 4 “Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області” наділено наступними повноваженнями: 4.3 здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Запорізькій області та місцевих загальних судів Запорізької області; 4.4 забезпечує організацію роботи щодо надання матеріалів для формування пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України відповідно до потреб місцевих загальних судів Запорізької області.
Звідси, саме відповідач є відповідальним за належне фінансування апарату Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, у тому числі за нарахування та виплату заробітної плати його працівникам.
Відповідно до частини 6 статті 96 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (стаття 98 КЗпП України).
Відтак, основною складовою заробітної плати позивача є оклад.
Досліджуючи нарахування заробітної плати позивачу і надаючи правову оцінку діям ТУ ДСА у цій частині суд виходить з наступного.
У статті 43 Конституції України, як Закону прямої дії, зокрема, зазначено: “Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується … Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом … Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом”.
Умови розміру оплати праці суддів та державних службовців визначаються законом (частина 3 статті 8 Закону України “Про оплату праці”).
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань (частина 1 статті 13 Закону України “Про оплату праці”).
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 Закону України “Про оплату праці”).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року №2453-VI (у редакції Закону від 07 липня 2010 року), розмір заробітної плати працівників апаратів судів їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Відповідно до частини 5 статті 149 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції Закону від 07 липня 2010 року) і часиною 6 статті 152 цього Закону (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України “Про державну службу”. Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Згідно з частиною 7 статті 33 Закону України №3723-XII від 16 грудня 1993 року “Про державну службу” умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09 березня 2006 року).
Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету” №482 від 20 травня 2009 року встановлено, що у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати (у 2014 році і з 01.01.2015 - 1218 грн. 00 коп.).
Підпунктом 59 пункту 5 розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14 жовтня 2014 року частину першу статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” доповнено абзацом другим такого змісту: “При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців”.
Абзацом 2 підпункту 1 і підпунктом 2 пункту 13 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України “Про прокуратуру” на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України “Про прокуратуру” пункт 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділ XIII цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України “Про прокуратуру” №1697-VII офіційно опублікований в газеті “ОСОБА_1 України” 25 жовтня 2014 року.
Абзац 2 частини 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру” був прийнятий після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”.
З 01 січня 2015 року набрали чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI і Закон України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” від 28 грудня 2014 року №80-VIII, якими встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте, делеговане Кабінету Міністрів України з 01 січня 2015 року повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши Постанову “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 02 вересня 2015 року №644 (набрала чинності з 09 вересня 2015 року), якою внесено зміни у Постанову Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
З 29 березня 2015 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VIII, яким Закон України “Про судоустрій і статус суддів” викладено в новій редакції.
В абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
02 березня 2015 року, тобто після прийняття Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” №217-VIII. Підпунктом 12 пункту 1 Закону №217-VIII з абзацу 3 пункту 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” було виключено посилання на частину 3 статті 69, статтю 129, частину 1 статтю 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, при цьому було збережене загальне посилання на положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Здійснивши такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац 3 пункту 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”, яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.
Абзац 2 частину 1 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” виключено на підставі Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів визначався відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру”, а з 29 березня 2015 року по 30 квітня 2016 року - відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”.
При цьому, Закон України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та Закон України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” не передбачали видатки на виконання приписів абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції Закону України “Про прокуратуру”) та абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”).
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень (частина 6 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та “Про Державний бюджет України на 2015 рік” видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі №21-1726а16 (820/4648/15) від 12 липня 2016 року.
Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, суд вважає належним виконання ТУ ДСА України в Запорізькій області своїх обов'язків при нарахуванні і сплаті позивачу заробітної плати.
Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини стосовно справи “Кечко проти України” (від 8 листопада 2005 року, Заява N 63134/00), справу суд звертає увагу, що в своєму рішенні суд зауважив, що “…в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними” (п.23). “…органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань” (п.26).
В справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідач здійснював нарахування заробітної плати позивача у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, не з мотивів відсутності коштів, а у зв'язку з відповідним правовим врегулюванням, відповідно до якого повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених частиною першою статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже виходячи з приписів чинного законодавства відповідач здійснював нарахування у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко