30 серпня 2016 року м.Житомир справа № 806/1184/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сичової О.П.,
секретар судового засідання Мазур О.О.,
за участю: представника позивача та представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 14027,60 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 14027,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, одноразову грошову (вихідну) допомогу при звільненні було виплачено позивачу лише 08.06.2016, в той час, як датою звільнення є 29.04.2016.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.04.2016 № 79 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 (М-076367), заступника начальника Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області звільнено зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), вислуга років на день звільнення складає 22 років 08 місяців 27 днів (а.с. 11).
При цьому, одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 було виплачено 08.06.2016, що не заперечується сторонами.
Спеціальним законодавством врегульовано правове становище осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ та поліції, у тому числі, порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці, зокрема: Законом України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (чинного на момент проходження позивачем служби), Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію”, Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".
Абзацом другим пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року у справі №К/800/61076/13. У рішенні суду зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Проте, суд наголошує, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15, а тому не бере до уваги посилання відповідача щодо неможливості застосування трудового законодавства до даних правовідносин.
Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).
З довідки Управління Міністерстві внутрішніх справ України в Житомирській області від 29.08.2016 року № 1528/29/02-2016 вбачається, що грошове забезпечення позивача за лютий 2016 року складає 7540,00 грн., грошове забезпечення за березень 2016 року - 7540,00 грн., а разом 15080,00 грн. Середньоденне становить: 15080,00 грн. : 60 днів (кількість робочих днів у лютому, березні 2016 року) і становить 251,33 грн. Тривалість затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить 40 календарних днів. Відтак, розмір середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 10053,20 грн. (251,33 грн.*40). Обов'язок виплатити вказану суму суд покладає на Головне управління Національної поліції в Житомирській області, де позивач отримував грошове забезпечення до моменту звільнення.
З врахуванням встановлених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, наявних в матеріалах справи доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 10053,20 грн.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 10053 грн. 20 коп.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 02 вересня 2016 р.