29 серпня 2016 року Житомир справа № 806/1213/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шуляк Л.А., суддів: Токаревої М.С., Нагірняка М.Ф.,
секретар судового засідання Грабський А.В.,
за участю: представника позивача Коржилова Ю.Є.,
представника відповідача Москаленка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 17.03.2015, інвалідність настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року №36;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду третьої групи з 17.03.2015 внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975) та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі кратного прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь позивача постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
В обґрунтування позову посилається на те, що з 17.03.2015 отримав інвалідність 3 групи внаслідок поранення ( контузія) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку №975, він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. 25 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив виплатити належну йому одноразову грошову допомогу, проте витягом з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20.05.2016 документи повернуті на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до ст.16 Закону та ч.2 п.3 Порядку № 975, одноразова допомога у разі інвалідності - гарантована державою виплата, право на яку виникає у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, з дати, яка зазначена в довідці МСЕК. За таких обставин, необхідно зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати належної йому за Законом одноразової грошової допомоги.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи адміністративного позову та заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у письмових запереченнях.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 22.03.1983 по 14.05.1995 проходив військову службу в Збройних Силах, при цьому з 21.06.1983 по 14.05.1985 виконував службові обов'язки на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.07.2016 № 61 (а.с.20) та довідкою з Центрального архіву МО від 04.04.2014 ( а.с.19).
30 березня 2015 року ОСОБА_1 було встановлено інвалідність ІІІ групи з 17.03.2015 до 01.04.2020 внаслідок поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 206065 (а.с.27).
25 січня 2016 року позивач звернувся до Військового комісаріату Чуднівського РВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності 3 групи, яке пов'язане з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.29).
Позивачем було отримано витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36, відповідно до якого ОСОБА_1 документи повернуто на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975 (а.с.30).
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що у відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті (ч.6 ст.16).
При цьому, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15, який в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Отже, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у 1982 - 1984 роках він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення зі служби.
Як вбачається із поданої заяви від 25 січня 2016 року позивач звертався до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІII групи, яке пов'язане з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та додавав документи, передбачені Порядком №975, проте відповідач повернув документи на доопрацювання, посилаючись на пункт 11 Порядку №975.
Згідно пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
В матеріалах справи міститься рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 12 березня 2015 року № 827 яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 24).
Суд враховує, що відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі -Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36 ( z0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 ( z0177-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
Отже, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Крім того, в акті судово-медичного обстеження від 13.02.2015 №309 вказано, що ушкодження, які виявлені у ОСОБА_1 , могли утворитись під час проходження військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.25). Вищевказані документи були долучені позивачем при подачі заяви Військовому комісару Чуднівського РВК - додаток № 5 та додаток № 8.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 подав належні документи, які зазначені в п.11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
Слід звернути увагу, що відповідно до п.4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні (п.4.8 Положення №530).
Як вбачається з матеріалів справи, Житомирський обласний військовий комісаріат не повідомляв позивача про відсутність усіх необхідних документів, а склав висновок стосовно можливості виплати одноразової допомоги, який направив відповідачу.
Також суд враховує, що відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п.13 Порядку №975).
Таким чином, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком №975.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав та повноважень у відповідача для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, а тому таке рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016 (п.47), є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у її видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, суд зобов'язує Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі та порядку, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь позивача постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст. 2, 3, 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.181 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати у 15-ти денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене та те, що відповідачем не надано таких доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016 (п.47).
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі та порядку, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Л.А.Шуляк
Суддя М.С. Токарева
Суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 02 вересня 2016 р.