30 серпня 2016 року м.Житомир справа № 806/1271/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
за участю: секретар судового засідання Маленька Ю.О.,
позивач ОСОБА_1,,
представник позивача ОСОБА_2,
представник відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів №567 від 13.06.2016року, №124 о/с від 14.06.2016 року та поновлення на посаді,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу №124 о/с від 14.06.2016року та поновлення на посаді.
Заявою від 18.08.2016року Позивач збільшив свої позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування також наказу №567 від 13.06.2016року.
В судовому засіданні Позивач та його представник збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили. що Позивач з 07.11.2015року проходив службу в Національній поліції України. Відповідно до оскаржуваних наказів Відповідача Позивач з 14.06.2016року був звільнений з посади поліцейського Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області відповідно у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Позивач та його представник вважають, що накладання вказаного дисциплінарного стягнення проведено із грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Вважають безпідставним застосування положень Дисциплінарного Статуту Національної поліції, так як такого нормативного акту не існує. На думку Позивача та його представника, Позивач не був ознайомлений із наказом про проведення відносно нього службового розслідування, а тому був позбавлений активної участі в проведенні такого розслідування, в тому числі щодо надання пояснень. На день звільнення відносно Позивача не існувало жодного обвинувального вироку суду про скоєння злочину.
Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Відповідача по даній справі, проти позову заперечив і зазначив, що в ході службового розслідування було встановлено, що Позивач одночасно із іншим поліцейським 07.06.2016року, перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи на місці дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце в районі 144км. автомобільної дороги "Київ-Чоп" і призвела до загибелі людей, тайно заволоділи коштами потерпілих в сумі 24610,00грн. 08.06.2016року Позивач зізнався в незаконному привласненні вказаних коштів, а також повідомив про місце їх схованки. Під час проведення службового розслідування Позивач перебував під домашнім арештом за рішенням суду, відмовився від пояснень і не звертався із відповідним рапортом про ознайомлення із матеріалами такої перевірки.
Такі неправомірні дії Позивача, на думку представника Відповідача, свідчать про особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни та ігнорування вимог законодавства, дискредитують звання поліцейського.
За результатами службового розслідування був винесений наказ №567 від 13.06.2016року про притягнення Позивача по даній справі до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за скоєння проступку, що підриває авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Саме вказаний наказ, на думку представника Відповідача, слугував підставою для винесення оскаржуваного наказу№124 о/с від 14.06.2016року про звільнення Позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача, представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку проходження служби в Національній поліції України та звільнення зі служби в поліції регулюються правовими нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУ Національної поліції в Житомирській області №550 від 08.06.2016року було призначено службове розслідування щодо інформації про причетність працівників Житомирського відділення Житомирського відділу ГУНП в Житомирській області, в тому числі Позивача, до скоєння крадіжки грошових коштів з місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.06.2016року (а.с.18).
За результатами вказаного службового розслідування був зроблений висновок, відповідно до якого, окрім інших, Позивач підлягав звільненню зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського (а.с.22-27).
Вказаний висновок службового розслідування слугував підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. Як зазначено в дослідженому судом наказі Відповідача від 13.06.2016року №567, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за "особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції України, ГУНП в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції", скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у таємному викраденні чужого майна - грошових коштів загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4А." (а.с.28-30).
Відповідно до вимог ст.19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до п.9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року N 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 29, ст. 245 із наступними змінами).
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів поліції у разі надходження відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну визначається правовими нормами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230 (надалі-Інструкція).
Зазначене свідчить про безпідставність доводів Позивача та його представника про відсутність нормативного акту (Дисциплінарного статуту), що регулює відносини щодо притягнення Позивача, як поліцейського, до дисциплінарної відповідальності.
В розумінні вимог ст.ст.12,13 вказаного Дисциплінарного статуту Відповідач наділений повноваженнями щодо накладання на Позивача такого дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції).
Суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представника щодо порушень прав Позивача в ході проведення такого службового розслідування, а саме ненаданням копії наказу про призначення такого розслідування та неотримання від Позивача відповідних пояснень.
Права та обов'язки начальника, який призначив проведення службового розслідування регламентовані п.6.1 Інструкції, а права поліцейського, як особи, стосовно якої проводиться службове розслідування - п.6.3 цієї ж Інструкції.
Ні вказана Інструкція, ні Дисциплінарний статут не зобов'язують начальника, який призначив проведення службового розслідування, надати Позивачу копію постанови про призначення такого розслідування. Про наявність такого службового розслідування Позивач був проінформований, про що не заперечував в судовому засіданні.
За приписами п.6.3.5 Інструкції Позивач має право ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, шляхом подання відповідного письмового рапорту. В судовому засіданні Позивач підтвердив, що з відповідним рапортом він не звертався.
Безспірно, за приписами 6.3.2 Інструкції та ст.14 Дисциплінарного статуту Позивач має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
Одночасно вказані правові норми передбачають право особи, відносно якої проводиться таке розслідування, відмовитися від таких пояснень.
Факт відмови Позивача від таких пояснень та від спілкування відображено в акті, що складено уповноваженими особами Відповідача 09.06.2016року (а.с.53).
Суд вважає безпідставними також доводи Позивача та його представника про те, що Позивач був позбавлений можливості надати відповідні пояснення.
Судом встановлено, що в день призначення службового розслідування 08.06.2016року Позивачем були надані письмові пояснення уповноваженій особі Відповідача зі служби внутрішньої безпеки щодо скоєного проступку і місця схованки грошових коштів (а.с.19-20).
Більш того, в судовому засіданні Позивач пояснив про відсутність інших та додаткових пояснень і певних документів щодо обставин цього скоєного проступку.
В постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі N 21-1288а15 та від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2103а15 прямо зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Таким чином, Відповідач за наслідками службового розслідування правомірно зробив висновок про наявність в діях Позивача вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у таємному викраденні чужого майна - грошових коштів загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4А, та правомірно оскаржуваним наказом №567 від 13.06.2016року застосував до Позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як зазначено в дослідженому судом оскаржуваному наказі Відповідача від 14.06.2016року №124 о/с, Позивач звільнений зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Тобто, оскаржуваний наказ Відповідача був зумовлений виключно реалізацією наказу від 13.06.2016року №567.
За приписами п.6 ч.1 ст.77 Закону N 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.
Суд вважає безпідставними також доводи Позивача та його представника про те, що Відповідачем при звільненні Позивача не було враховано факт відсторонення Позивача від посади.
Сторони визнають, що на день винесення оскаржуваного наказу Позивач був відсторонений від посади судом в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Разом з тим, чинне законодавство не передбачає жодного мораторію на звільнення особи з публічної служби (служби в поліції) на період відсторонення такої особи від посади в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Таким чином, оскаржувані накази від 13.06.2016року №567 та від 14.06.2016року №124 о/с Відповідачем винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірними і скасуванню не підлягають, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Одночасно суд зазначає, що обставини скоєння Позивачем вказаного проступку були предметом кримінального провадження. За результатами судового розгляду такого кримінального провадженні відносно Позивача 04.08.2016року Житомирським районним судом Житомирської області було ухвалено про звільнення Позивача по даній справі від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27 ч.1 ст.185 КК України.
Як зазначено в дослідженій в судовому засіданні ухвалі суду, суд дійшов висновку про наявність в діях Позивача по даній справі складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.185 КК України, який є злочином середньої тяжкості. Одночасно, в даній ухвалі суд зазначив про наявність підстав, передбачених ст.48 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності (а.с.15-16).
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" прямо зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
Тобто, звільнення Позивача від кримінальної відповідальності відбулося із нереабілітуючих підстав, які не знімають підозру у вчиненні злочину, але звільняють його від кримінальної відповідальності.
За приписами п.4 ч.2 ст. 61 Закону N 580-VIII прямо передбачено, що не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Таким чином позовні вимоги Позивача в частині поновлення його на посаді поліцейського не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому також задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 02 вересня 2016 р.