30 серпня 2016 року Житомир справа № 806/1532/16
категорія 3.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним і скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати висновок Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області щодо відмови їй у внесенні змін в актовий запис № 829 від 01.04.1973; зобов'язати відповідача внести зміни в актовий запис № 829 від 01.04.1973, а саме у графі національність матері вказати "полька". У обґрунтування заявлених вимог указувала, що в актовому записі № 829 від 01.04.1973 про її народження в графі національність матері, ОСОБА_2, зазначено "українка". Проте її мати - ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_3 є польками, сповідували римо-каталицьку віру, святкували польські свята, дотримувалися традицій польського народу. Позивач також вважає себе полькою, оскільки виховувалась в польських традиціях і з мамою підтримує стосунки з родичами - поляками, які проживають на території ОСОБА_5. У зв'язку з необхідністю внесення змін в актовий запис про своє народження щодо національності матері, ОСОБА_2, з "українка" на "полька" звернулася з заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області. Однак, відповідач у своєму висновку відмовив у внесенні змін до актового запису щодо виправлення національності. ОСОБА_1 указує, що прагне відновити та зберегти своє етнічне польське походження, а тому просить внести зміни до актового запису про її народження в судовому порядку та скасувати висновок відповідача як протиправний.
Судом, за заявою позивача, здійснено заміну відповідача на Житомирський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Сторони до суду не прибули, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Представник відповідача про причини неявки до суду не повідомив. Письмових заперечень проти позову не подав.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.
В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, з таких підстав.
Установлено, що у 2016 році ОСОБА_1 до Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області подано заяву про внесення до актового запису про народження № 829 від 01.04.1973, складеного на неї відділом ДРАЦС Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, а саме виправити національність матері з "українка" на "полька".
До заяви позивачем додані документи, які, на її думку, підтверджують потребу внесення змін до актового запису.
За результатами розгляду заяви позивача про внесення змін до актового запису про народження № 829 від 01.04.1973, складеного на ОСОБА_1 відділом ДРАЦС Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.
У вказаному висновку відповідач зафіксував, що вважає за неможливе внести зміни до актового запису про народження заявника № 829 від 01.04.1973 року, складеного на ОСОБА_1 відділом ДРАЦС Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, а саме: виправити національність матері з "українка" на "польку", у зв'язку з тим, що при державній реєстрації народження заявника помили в графі "національність матері дитини" допущено не було.
Згідно зі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає ОСОБА_6 України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI. ОСОБА_6 регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI).
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ОСОБА_6), відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону).
Згідно зі ч. 1 ст. 12 Закону, внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
У частині 1 статті 22 Закону визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 наведеної статті Закону та п. 2.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис.
Пунктом 2.6 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793 (далі - Правила), передбачено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (абз. 1 п. 2.7 Правил).
Згідно зі п. 2.11 Правил, факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.
На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п. 2.12 Правил).
У відповідності до пп. 2.15.9 п. 2.15 Правил, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Матеріали справи свідчать на користь висновку, що відповідачем виявлено розбіжності (а не допущені помилки) у поданих позивачем документах і зібраних відділом, а саме належності її матері до різних національностей ("українка" та "полька"), а тому, суд вважає, що підстави для внесення змін відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, у відповідача були відсутні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у внесені змін до актового запису про народження № 829 від 01.04.1973 діяв в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства, а тому висновок відповідача скасуванню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача внести зміни у актовий запис про народження, суд зважає на наступне.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 07.07.1995 № 12 "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" вказав, що питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів; відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання, проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу.
Судом установлено, що 01 квітня 1973 року в книзі записів актів громадянського стану зроблено запис про народження 10 березня 1973 року ОСОБА_1 за № 829.
Як видно із висновку відповідача від 26.08.16 в актовому записі про народження № 829 від 01.04.1973 національність матері дитини значиться - "українка".
Натомість у свідоцтві про народження ОСОБА_1, виданому повторно 16 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, серії І-ТП № 202031 інформація щодо національності батька - ОСОБА_7 та матері - ОСОБА_2 відсутня.
Разом з цим, із копії свідоцтва про народження серії ІП-ТП № 391951, виданого 23.03.1992, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, сформованого 05.08.14, щодо ОСОБА_8, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_2 (копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 15.08.13), видно, що національність її матері - ОСОБА_3, та, відповідно, баби ОСОБА_1 зазначена як "полька".
Згідно зі свідоцтвом Римсько - католицької церкви ОСОБА_9 Апостола від 30.06.2014, ОСОБА_8 була охрещена в квітні 1951 року в костелі ОСОБА_10 Охоронців.
Також суд ураховує, що національність рідної сестри матері позивача, тобто рідної тітки ОСОБА_1, - ОСОБА_11 (дівоче прізвище - ОСОБА_8) ОСОБА_12, у свідоцтві про народження її дочки (двоюрідної сестри позивача) ОСОБА_11 вказана - "полька".
Встановлені обставини, на думку суду, свідчать на користь висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази, які свідчать про те, що її мати - ОСОБА_2, за національністю є "полькою", а ОСОБА_1 має польське походження.
Суд відмічає, що зазначення в актовому записі про шлюб батьків позивача № 6 від 11.07.1971 національності нареченої (матері позивача) - "українка" саме по собі не є беззаперечним доказом на підтвердження її національності, а може свідчити про допущення у цьому актовому записі помилки.
У позовній заяві позивач наголошувала, що дотримується культурних і релігійних традицій, етнічних особливостей поляків і ця культура була домінуючою в її родині, в побуті дотримувались всіх польських традицій та звичаїв.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні", громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
В силу приписів статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997 № 703/97-ВР) установлено, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
У статті 1 Угоди про принципи співробітництва між Україною та ОСОБА_5 по забезпеченню прав національних меншин визначено, що для досягнення цілей цієї Угоди під національними меншинами (надалі "меншини") маються на увазі відповідно:
- групи громадян України, які є поляками за національністю, та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом,
- групи громадян ОСОБА_5, які є українцями за національністю та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом.
Відповідно до ст. 3 згаданої Угоди, кожна із Сторін враховує у своїй політиці законні інтереси меншин, вживає законодавчі, адміністративні та інші необхідні заходи для зберігання, розвитку їх етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності, недопущення на своїй території будь-якої дискримінації осіб за ознакою їх приналежності до меншини, а також будь-яких спроб асиміляції меншин проти їх волі.
Отож, користуючись правом на вільний вибір та відновлення національності, ОСОБА_1 має право вважати себе "полькою".
Підпунктом 2.13.2 пункту 2.13 Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості на підставі актового запису про своє народження № 829 від 01.04.1973 ідентифікувати себе та свою матір за національністю як "полька", суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача внести зміни в актовий запис № 829 від 01.04.1973, а саме у графі "національність матері" вказати "полька".
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими.
Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Житомирський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в актовий запис про народження № 829 від 01.04.1973, складений на ОСОБА_1, а саме у графі національність матері вказати "полька".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко