79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.04.07 Справа № 1/447-27/128(1/414-9/157)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу СПДФО ОСОБА_1 б/н та дати
на рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2006 року
у справі №1/447-27/128(1/414-9/157)
за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Дрогобич
до відповідача СПДФО ОСОБА_1, м. Дрогобич
про усунення перешкод в користуванні будівлею торгового комплексу, 1А шляхом зобов'язання звільнити торгове приміщення
за участю представників :
від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_2.
від відповідача: не з'явився;
В ході судового засідання представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заперечень щодо складу суду не поступило.
Встановив: рішенням господарського суду Львівської області від 15.09-16.09.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006р., у справі №1/414-9/157 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано відповідача звільнити торгове місце НОМЕР_1 в торговому майданчику, що знаходиться АДРЕСА_1. Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.06р. рішення та постанову скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Судова-Хомюк Н.М.) від 12.10.2006 року у справі №1/447-27/128(1/414-9/157) задоволено позовні вимоги.
Відповідач з постановленим рішенням не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, оскільки вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, з підстав прийняття за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. В доповненні до апеляційної скарги покликається, що суд прийшов до висновку що, торговий майданчик є власністю позивача посилаючись на свідоцтво про право власності, проте судом не з'ясовано чи таке свідоцтво не скасоване. Посилається, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.
У своєму запереченні на апеляційну скаргу відповідач доводи скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін. Зазначає, що ним подано всі правовстановлюючі документи на підтвердження права власності на нерухоме майно.
5.04.07р. відповідачем подано клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи, в задоволенні якого колегією відмовлено, оскільки воно не базується на вимогах ст. 79 ГПК України.
Справа слуханням відкладалася з 19.03.07р. на 10.04.07р., з підстав зазначених в ухвалах колегії.
10.04.07р. відповідач явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, тому колегія вирішила розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2006 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
10.10.2002 року IV сесією четвертого демократичного скликання Дрогобицької міської ради прийнято ухвалу НОМЕР_2"Про надання в оренду земельних ділянок", п. 2.2 якої ПП ОСОБА_4 надано в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 304 м2 для будівництва та обслуговування торгового майданчику АДРЕСА_2 (згідно проекту).
Рішенням виконкому Дрогобицької міської Ради №11 від 25.11.02р. позивачу дозволено вести проектування торгового майданчика і реконструкцію існуючих кіосків АДРЕСА_2.
Згідно заяви-згоди, адресованої Головному архітектору м. Дрогобича,вбачається,що відповідач по справі - приватний підприємець ОСОБА_1 надала згоду щодо організації торгового майданчику по вул. Грушевського підприємцем ОСОБА_4 , з урахуванням реконструкції існуючих кіосків на даному торговому майданчику, згідно проектної пропозиції та з врахуванням архітектурних вимог.
Розглянувши матеріали технічної документації по виготовленню проекту відведення земельних ділянок, підготовлені міським центром державного земельного кадастру, та враховуючи висновки постійної комісії по регулюванню земельних відносин, містобудування та архітектури (протоколи №20 від 15.01.2003 року, №21 від 03.02.2003 року, №23 від 17.02.2003 р., №24 від 24.02.2003 р.) Дрогобицькою міською радою прийнято ухвалу №159 від 28.03.03р. «Про затвердження матеріалів по виготовленню проекту відведення земельних ділянок». Даною ухвалою Дрогобицька міська Рада затвердила матеріали по виготовленню проекту відведення земельних ділянок підприємцю ОСОБА_4, площею 304 м2 АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування торгівельного майданчика.
Згідно договору від 03.04.2003 року, укладеного між Дрогобицькою міською радою та підприємцем ОСОБА_4 (ОСОБА_2), останній передана в користування на умовах оренди земельна ділянка площею 304 м2 для будівництва та обслуговування торгового майданчика АДРЕСА_2.
Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 30.06.04р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21.10.04р. НОМЕР_3, прийнято в експлуатацію торговий майданчик і реконструкція існуючих кіосків АДРЕСА_2 у м. Дрогобичі загальною площею 269,5 м2.
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_1509066 від 15.02.2005р. нежитлова будівля АДРЕСА_5 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ 172040 від 15.02.2005р., виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради.
Судом встановлено, що відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будівель літ. 1А, будівля торгового комплексу складається з торгового залу (згідно експлікації №1), складу (згідно експлікації №3), туалету (згідно експлікації №7), семи торгових приміщень (згідно експлікації №№2,4,5,6,8,9,10).
Аналізом доказів у справі господарський суд дійшов висновку, що СПДФО ОСОБА_1 користується торговим приміщенням НОМЕР_4, згідно експлікації внутрішніх площ, загальною площею-17,4 м2, будівлі торгового комплексу, літ. 1А.
Згідно ст. 4, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Громадяни мають право передавати належне їм майно у тимчасове користування іншим громадянам, юридичним особам та державі.
СПДФО ОСОБА_2 звернулася до СПДФО ОСОБА_1 з пропозицією щодо укладення договору оренди торгового місця в торгівельному комплексі, проте від пропозиції відповідач відмовилася. Тому, позивач звернувся з вимогою про звільнення займаного приміщення, що відповідачем виконано не було.
В результаті чого, позивач звернулася до господарського суду з позовом за захистом порушеного права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 ЦК України, землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Відповідно до ст. 317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Проте, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем не представлено доказів, що свідчили б про укладення між сторонами договору найму нежитлового приміщення та інших обставин, з якими закон пов'язує обов'язок власника надати в користування нежитлові приміщення, що належать йому на праві приватної власності.
Згідно ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Враховуючи наведене колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач користується торговим приміщенням згідно експлікації внутрішніх площ НОМЕР_4, загальною площею 17,4 м2, будівлі торгового комплексу, літ. 1А, по АДРЕСА_5, без правових підстав, доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. (ст. 391 ЦК України).
Оскільки відповідач займає приміщення, яке належить на праві власності позивачу, а відповідач займає це приміщення безпідставно, то колегія вважає, що господарським суд дійшов обгрунтованого висновку про підставність позовних вимог.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України, суд
1.Рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2006р. по справі за №1/447-27/128(1/414-9/157) залишити без змін.
2.В задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Судді Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.