79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.04.07 Справа № А-6/83
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту галургії, м. Калуш, вих. № 01-209 від 23.08.2006 року
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2006 року
у справі № А-6/83, суддя Грица Ю.І.
за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші, м. Калуш
до Відповідача - Державного науково-дослідного інституту галургії, м. Калуш
про стягнення 14 314 грн. 24 коп.
за участю представників
від Позивача: Скрипак М.О. -зав.юр.сектором;
від Відповідача: Костів І.Ю. -в.о.директора.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2006 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші, м. Калуш задоволено. З рахунку Державного науково-дослідного інституту галургії, м. Калуш на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші стягнуто 14 314 грн. 24 коп. заборгованості.
Постанова місцевого господарського суду мотивована підставністю та обґрунтованістю вимог Позивача, зокрема, тим, що в силу Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»Відповідач зобов'язаний здійснити компенсацію Позивачу різниці між сумою виплачених наукових пенсій та сумою пенсій на загальних підставах, призначених працівникам Державного науково-дослідного інституту галургії.
Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, Державний науково-дослідний інститут галургії звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2006 року по справі № А-6/83 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші задоволити частково на суму 6 576 грн. 29 коп., у задоволенні решти позовних вимог -відмовити. Свої доводи скаржник мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, крім того, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на ту обставину, що компенсація Позивачу суми витрат на виплату різниці між науковими пенсіями та пенсіями на загальних підставах не повинна проводитися щодо пенсій нарахованих особам, науковий стаж яких був зароблений до переходу інституту на змішану форму фінансування.
Позивач -Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші, не погоджуючись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, подав заперечення на неї, в якому просить оскаржувану постанову місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у запереченні.
У порядку судових дебатів представники Позивача та Відповідача підтримали свої доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у запереченні на неї.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2006 року у справі № А-6/83 - залишити без змін виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що Державний науково-дослідний інститут галургії є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду, а саме: відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність»і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.
Згідно повідомлень Позивача про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів за 2004-2005 роки відшкодуванню підлягає 14 314 грн. 24 коп. (а.с. 98-99).
У відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про наукову та наукову - технічну діяльність»держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-педагогічної науково-технічної, науково-організаційної, роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам-за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі, стажу наукової роботи не менше 20 років, жінкам-за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі, стажу наукової роботи не менше 15 років.
Різниця, яка утворюється між сумою призначення пенсії за даним Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право відповідна особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ та організацій за рахунок Державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій -за рахунок коштів цих підприємств і організацій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1826).
Згідно з п. 3 даного Порядку фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці, які вносяться щомісяця до 25 числа до Пенсійного фонду. Як зазначив суд першої інстанції, Відповідачем не подано доказів, що він є бюджетною установою.
Як зазначалось вище, встановлені ст. 24 Закону України «Про наукову та наукову - технічну діяльність»виплати є спеціальним платежем, встановленим для обмеженого кола суб'єктів та направленим на відшкодування витрат Пенсійного фонду України по виплаті різниці між виплаченою науковою пенсією та іншими пенсіями призначеними згідно з чинним законодавством, який не фінансується за рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, обов'язок підприємств погашати Пенсійному фонду України різницю між сумою призначення наукової пенсії та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів встановлений Законом України «Про наукову та наукову - технічну діяльність».
Даний Закон не пов'язує обов'язок підприємств, організацій сплачувати різницю у пенсіях, які виплачені Пенсійному фонду України у період з квітня 2000 року, відповідно до змін внесених до ст. 24 вказаного Закону, з роком виникнення права на пенсію наукових працівників. Проте, на переконання Відповідача, будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються Законами України, мають бути включені до Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ. Оскільки, такого платежу, як «різниця між сумою призначення пенсії за Законом України «Про наукову та наукову - технічну діяльність»та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів», який передбачений ч.6 ст. 24 Закону України «Про наукову та наукову - технічну діяльність»до Закону України «Про систему оподаткування»включено не було, то і відрахування до Фонду різниці, яка утворюється між сумою призначення пенсії за Законом України «Про наукову та наукову - технічну діяльність»та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів повинен здійснюватись виключно на добровільних засадах, що безпосередньо закріплено у п. 2 ст. 16 Закону України «Про систему оподаткування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», такий є спеціальним Законом з питань оподаткування.
Законом України «Про систему оподаткування»визначено принцип побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних ці льових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників таких платежів.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено даним Законом, крім визначених Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.
Проте, з 01.01.2004 року (з моменту вступу в силу Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») органи Пенсійного фонду не включено до складу податкових органів, які складають відповідну систему, а отже з цього моменту податкове законодавство на органи Пенсійного фонду не поширюється.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, з 1992 року форма фінансування Відповідача змінилась на змішану (що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою № 180 про включення Державного науково-дослідного інституту галургіі до ЄДРПОУ).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку Позивача, за період 2004 - 2005 років, за рахунок Відповідача Управлінню Пенсійного фонду України в м. Калуші підлягає відшкодуванню 14 314 грн. 24 коп., що становить суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, відповідачем (скаржником) не було надано доказів зменшення або погашення заборгованості.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова місцевого господарського суду прийнята з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :
1. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2006 року у справі № А-6/83 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.