Справа №2-128/09
27 травня 2009 року
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.
при секретарі Годжаєвій З.Ф.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договорами позики, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути із відповідача ОСОБА_3 353243 гривні 50 коп. суми боргу за договорами позики з урахуванням індексу інфляції, 67184 гривні 70 коп. відсотків за користуванням грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ та судові витрати по справі в сумі 1730 гривень.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він02 серпня 2005 року за договором позики передав відповідачу ОСОБА_3 22 000.00 (двадцять дві тисячі) доларів США, що еквівалентно на день передачі грошових коштів 122 200,00 (сто двадцять дві тисячі двісті ) гривень 00 копійок, строком на один місяць до 02 вересня 2005 року При одержані грошових коштів відповідачем була надана розписка.
03 серпня 2005 року відповідач знову звернувся до нього із проханням позичити грошові кошти у розмірі 16 970,00 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) доларів США, що еквівалентно на день передачі коштів 86 547,00 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 00 копійок. Він надав вищезазначену суму відповідачеві строком на один місяць до 03 вересня 2005 року. На підтвердження отримання суми позики відповідач надав розписку.
Після спливу строку, на який було надано позику, а саме після 03 вересня 2005 року він неодноразово звертався до відповідача із вимогою повернути грошові кошти, одержані останнім за договорами позики від 02.08.2005 року та 03.08.2005 року. Відповідач не заперечував проти боргових зобов'язань, але від визначення конкретної дати повернення грошових коштів ухилявся.
18 січня 2008 року відповідач знову звернувся до нього із проханням надати позику у розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) доларів США, що на день надання позики дорівнювало 8010.00 (вісім тисяч десять) вісім тисяч десять гривень 00 копійок. Відповідач отримав вищезазначену суму, надав розписку про отримання грошових коштів та зобов'язався розрахуватися повністю до 18.02.2008 року. Крім того, для надання грошових коштів відповідачу він сплатив комісію банку за зняття готівкових коштів у доларах США. Сума комісії дорівнює 15.00 (п'ятнадцять ) доларів США, що еквівалентно на день оплати комісії 80 гривень 10 копійок. Зняття готівки підтверджується банківським чеком.
В послідуючому він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення позичених грошей, але відповідач від відповіді ухилявся. Останнім часом відповідач на телефоні дзвінки не відповідає, зустрічей уникає.
Посилаючись на положення ст. ст. 1046, 1051, 625 ЦК України позивач просить стягнути із відповідача 353243 гривні 50 коп. суми боргу за договорами позики з урахуванням індексу інфляції.
Посилаючись на положення ст.ст. 1048, 625 ЦК України позивач вважає, що відповідач повинен повернути отриману ним позику з урахуванням процентів на рівні облікової ставки НБУ, що складає 67184 гривні 70 коп.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, обгрунтувавши вимоги позивача вищевикладеними обставинами.
Позивач ОСОБА_2 будучи допитаним за його згодою в якості свідка у відповідності до положень ст. 184 ЦПК України пояснив суду, що грошові кошти в сумі в 22000 доларів США та в сумі 16970 доларів США він передав ОСОБА_3 відповідно 2 серпня та 3 серпня 2005 року. У встановлений термін до 3 вересня 2005 року відповідач кошти не повернув і в послідуючому на вимогу повернути борг не заперечував проти повернення коштів та обіцяв їх повернути. 18 січня 2008 року відповідач в черговий раз позичив у нього 1500 доларів США, які також не повернув. На підтвердження укладених договорів позики відповідач надав йому письмові розписки, які знаходились у нього і потім були додані до позовної заяви. Він категорично заперечує проти пояснень відповідача, який стверджував в судовому засіданні, що кошти ним були повернуті.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що він дійсно позичав у ОСОБА_2 2 серпня 2005 року 22000 доларів США і 3 серпня 2005 року 16970 доларів США. Грошові кошти фактично позичались для інших осіб, а саме для керівника ПП "Прогрес" ОСОБА_4 та керівника ПП "Дружба" ОСОБА_5 Так як ОСОБА_2 не знав цих осіб, то розписки були написані ним (ОСОБА_3). На початку вересня 2005 року гроші були повернуті ОСОБА_2 в присутності тих осіб, для яких позичались гроші. Щодо вимог позивача про повернення 1500 доларів США, які позичались 18 січня 2008 року, то такі кошти також повернуті. За його підрахунками не він повинен повертати кошти позивачу, а останній ще винен йому біля 20000 доларів США.
Суд, заслухавши пояснення позивача і його представника, відповідача, свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити виходячи з наступних підстав.
Із договору позики, складеного в простій письмовій формі в вигляді розписки вбачається, що 02 серпня 2005 року позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 22 000.00 (двадцять дві тисячі) доларів США, що еквівалентно на день передачі грошових коштів 122 200,00 (сто двадцять дві тисячі двісті ) гривень 00 копійок, строком на один місяць до 02 вересня 2005 року
Із договору позики, складеного в простій письмовій формі в вигляді розписки вбачається,що 03 серпня 2005 року позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 16 970,00 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) доларів США, що еквівалентно на день передачі коштів 86 547,00 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 00 копійок, строком на один місяць до 03 вересня 2005 року.
Із договору позики, складеного в простій письмовій формі в вигляді розписки та квитанції про сплату комісійних банку за зняття готівкових коштів у доларах США від 18.01.2008 року,вбачається, що 18 січня 2008 року позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 1500 доларів США, що еквівалентно на день передачі коштів 8010 гривень.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Стаття 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем ОСОБА_2 в судовому засіданні доведено, що він 2 серпня 2005 року та 3 серпня 2005 року передав відповідачу ОСОБА_3 відповідно 22000 доларів США та 16970 доларів США, а також 18 січня 2008 року 1500 доларів США, оскільки ним дотримано вимоги щодо укладення договорів позики в письмовій формі, в яких зазначено зобов'язання відповідача повернути борг в установлений строк.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не довів належними доказами, що ним весь борг повернуто позивачу.
Судом не приймаються до уваги покази відповідача ОСОБА_3, в яких він зазначає, що всю суму боргу по договору позики він повернув позивачу.
Також суд не може прийняти до уваги покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які в судовому засіданні пояснили, що відповідач повернув борг позивачу, оскільки для підтвердження виконання зобов'язання існують інші правила.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 545 ЦК України в разі якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника у відповідності до ч. 3 вказаної статті підтверджує виконання ним свого обв'язку.
Як встановлено в судовому засіданні борговий документ (договори позики) знаходяться у позивача ОСОБА_2, а відповідач не надав суду письмових доказів, розписок від позивачки про те, що останнім гроші були отримані.
Тому за вищевказаних обставин є всі підстави для задоволення позову в частині стягнення суми боргу згідно договорів позики.
Вимоги позивача про стягнення із відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів на рівні облікової ставки НБУ від простроченої суми підлягають повному задоволенню, оскільки такі наслідки настають для боржника за порушення виконання грошового зобов'язання у відповідності до ст. ст. 625, 1048, 1050 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частина 2 ст. 1048 ЦК України визначає договір позики безпроцентним за таких умов:
договір позики укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Оскільки позивач надав позику більшу ніж п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і грошові кошти надавалися для ведення підприємницької діяльності, то є всі підстави вважати договори позики процентними та визначити суму процентів за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції зроблені позивачем вірно та становлять 353243,50 грн. Також виконані вірно розрахунок відсотків за користування грошовими коштами виходячи із облікової ставки НБУ, що становить 67184,70 грн.
Крім того, для надання грошових коштів відповідачу позивач 18.01.2008 року сплатив комісію банку за зняття готівкових коштів у доларах США. Сума комісії дорівнює 15.00 (п'ятнадцять ) доларів США, що еквівалентно на день оплати комісії 80 гривень 10 копійок. Зняття готівки підтверджується банківським чеком. Вказані витрати, які поніс позивач, мають бути відшкодовані відповідачем.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Позивачем понесені судові витрати в розмірі 1730 гривень, які підлягають стягненню із відповідача.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 545, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України, суд -
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 353243 гривні 50 коп. суми боргу за договорами позики з урахуванням індексу інфляції, 67184 гривні 70 коп. відсотків за користуванням грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ, 80 гривень 10 коп. витрат за зняття готівки в банківській установі, та судові витрати по справі в сумі 1730 гривень, всього 422238 (чотириста двадцять дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 30 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку встановленому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: суддя (підпис)