Справа № 2а-260/09
12 червня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Сіренко М.О.
при секретарі Карпенко Ю.М.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради „Про визнання дій неправомірними, стягненні недоплаченої щомісячної соціальну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки, моральної шкоди”,
В березні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання поважною причину пропуску строку звернення до суду, визнання противоправними дій Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо неправильного нарахування суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за 2007р.- 2008р., стягнути заборгованість у розмірі 5707,81грн. та моральну шкоду у сумі 1000грн.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що має на утриманні дитину віком до трьох років - ОСОБА_2, 2 серпня 2005р. народження, і отримувала державну допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку, яка нараховувалася Управлінням праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації. Згідно ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” ця допомога надається у розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років. Статтею 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначена як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Але, Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р. ці положення визнані неконституційними. З урахуванням вимог ч.3 ст. 46 Конституції України ця допомога повинна була надаватися її в розмірі 100% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років. Відповідач неправомірно не виконав цих вимог, що порушило її права. Тому, загальна сума заборгованості допомоги по догляду за дитиною за 2007-2008 роки склала 5707грн.81коп.
Крім того, їй спричинена моральна шкода. Із-за неправомірних дій відповідача вона не може надати своїй дитині належне матеріальне забезпечення згідно існуючих конституційних прав та може забезпечити належне піклування про дитину у зв'язку з витрачанням тривалого часу на відновлення порушених прав, що завдало їй моральні страждання в зв'язку з хвилюванням за неналежне матеріальне забезпечення її дитини. Відповідач до теперішнього часу добровільно не проводить перерахунку та виплати їй не донарахованих сум по державній допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також, позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що у неї та її дитині рівень доходів був значно менший ніж прожитковий мінімум, встановлений законодавством України, то вона тривалий час не могла звернутись з матеріальних підстав за правовою допомогою і тому пропустила строк позовної давності для звернення до суду з поважної причини.
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу у їх відсутності, надав заперечення проти заявлених позовних вимог.
Третя особа Головне управління державного казначейства України в Донецькій області просило розглянути справу у їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідив надані в справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 є матір'ю дитини ОСОБА_2, який народився 2 серпня 2005 року /а.с. 12/.
При цьому, вона перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради з 1 квітня 2007 року по 2 серпня 2008 року як утримувач державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно довідки ОСОБА_1 було сплачено з квітня 2007 року по серпень 2008 року 2221,49грн. /а.с. 15/.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктом 14 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-У від 19.12.2006р. було зупинено на 2007 рік дію ч.1 ст. 15 та пункту 3 розділу УШ „Прикінцеві положення” зазначеного Закону, а також дію статті 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001р. №2240-Ш, якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правління Фонду, але не менш розміру прожиткового мінімуму, встановлено законом.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
В ньому зазначено, що згідно ст. 22 ч.3, ст. 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів /їх окремих положень/, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Відповідно з ч.1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок /виплат/ з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статті 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
10 грудня 2008р. відповідач письмово відмовив позивачу у перерахунку зазначеної виплати. /а.с. 14/
Відповідно до ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач ОСОБА_1 пропустила вказаний строк по доплаті допомоги за 2007 рік з 9 липня по 31 грудня.
Заявляючи вимоги про поновлення пропущеного строку, позивач вказала, що з матеріальних підстав не могла своєчасно звернутися за правовою допомогою.
При цьому, позивач не довела ці обставини, а на питання суду відповіла, що знаходиться у шлюбі, її чоловік працює. Крім того, виплата вказаної допомоги була припинена ще в серпні 2008 року.
Тому, суд не може визнати вказану позивачем причину пропуску строку для звернення до суду поважною, відповідно до ст.. 100 КАС України.
Виходячи з вищевикладеного, суд не має підстав для задоволення вимог щодо стягнення недоплати допомоги за 2007 рік і визнанні дій неправомірними.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007р. №107-У1 внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, згідно з якими допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 грн.
В 2008 році позивач є застрахованою особою і одержувала допомогу в розмірі 144,10грн. щомісячно.
Необґрунтованість вказаної виплати позивач мотивує Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р., згідно якому визнанні неконституційними деякі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а не положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007р. №107.
В зв'язку з прийняттям Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007р. №107, виключено статтю 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та у назві Закону слова „народженням та”, тобто період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є страховим випадком. Але, ці положення визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №1-рп/2008р.
Закон України „Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, тобто Закон України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, який розповсюджується як на застрахованих, так і не застрахованих осіб. Пунктом 23 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що не визнаний неконституційним, внесені зміни до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми.”
Тому, в задоволенні позову щодо визнання дій противоправними та зобов'язання виплати недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2008р., необхідно відмовити.
Вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди” /зі змінами і доповненнями/ роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної /немайнової/ шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 7,440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної /немайнової/ шкоди.
Судом відмовлено в задоволені позовних вимог. При цьому, Законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, на підставі якого проводяться виплати, не передбачено стягнення моральної шкоди у разі порушення норм цього Закону.
Керуючись ст. ст. 9,10,11,71,99,100,158-163 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій противоправними, стягненні недоплаченої допомогу за 2007-2008 роки та моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційної скарги - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.О. Сіренко