18 липня 2016 року м. Київ К/800/25516/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайла О.М.
СуддівПилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року
у справі №811/3218/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року №0000360154 та №0000370154. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Уповноважені особи контролюючого органу провели документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за листопад 2012 року та грудень 2012 року з урахуванням матеріалів перевірок, отриманих від ДПІ щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), про що склали акт від 01 червня 2013 року №350/15-4/31146251, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.4 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого, позивачем занижено суму ПДВ у розмірі 3 035 792,00 грн. та занижено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року у розмірі 458 244,00 грн., за грудень 2012 року - 2 803 528,00 грн.
За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення - рішення від 14 червня 2013 року №0000360154, яким зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ на 3 261 772,00 грн. та №0000370154, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 553 688,00 грн., з яких 3 035 792,00 грн. - основний платіж, 1 517 896,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «АФ «Соколівське», ФГ «Лукра», ТОВ «Вікторія ЛТД», ПП «Онікс-СГ», ФОП ОСОБА_4 та ФГ «Антар» за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків.
Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача та наявної податкової інформації, за змістом якої не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами по ланцюгу постачання у перевіряємий період.
Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарським операціям з придбання товарів у зазначених контрагентів.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 08 листопада 2012 року №С12-547 ТОВ «АФ «Сокільське» поставило позивачу товар (насіння соняшника), про фактичне виконання якого свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.
За результатами господарської діяльності з вказаним контрагентом, відповідач включив до складу податкового кредиту листопада 2012 року суду ПДВ у розмірі 1 566 666,00 грн.
Крім того, на підставі договорів поставки ФГ «Лукра» поставило позивачу товар (насіння соняшника).
Про фактичне виконання господарських відносин свідчать наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень. Транспортування товару здійснено за допомогою автоперевізників, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.
У свою чергу, позивач у листопаді та грудні 2012 року включив до податкового кредиту ПДВ у сумі 1 971 216,58 грн. та 3 273,00 грн., за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Вікторія ЛТД» на підставі договорів поставки від 23 листопада 2012 року №С12-814, 11 грудня 2012 року №С12-1095, від 11 грудня 2012 року №С-12-1097 поставило позивачу товар (насіння соняшника), про фактичне виконання яких свідчать податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Позивачем включено до податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ у сумі 52 802,37 грн. та за грудень 2012 року ПДВ в сумі 546 610,53 грн.
Крім того, позивач мав господарські відносини з ПП «Онікс СГ» на підставі договорів поставки товару, про виконання яких свідчать видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення. За результатами виконання вказаних договірних відносин, позивачем до складу податкового кредиту листопада 2012 року включено ПДВ у сумі 974,00 грн. та грудня 2012 року ПДВ у сумі 1 216,00 грн.
Між іншим, на підставі договорів поставки ФОП ОСОБА_4 поставило позивачу товар (насіння соняшника), про виконання якого свідчать податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Позивачем включено до податкового кредиту за грудень 2012 року ПДВ у сумі 1 666 666,67 грн.
Також, на підставі договорів поставки ФГ «Антар» поставило позивачу товар (насіння соняшника), на виконання яких були писані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, що зумовило включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року включено ПДВ у сумі 1 041 066,67 грн.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих товарів на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.
Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.
За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків
Крім того, не заслуговують на увагу доводи податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчать про відсутність у останнього права на формування складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу валових витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про неправомірність формування податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеним контрагентом.
Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.
Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанції факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «АФ «Соколівське», ФГ «Лукра», ТОВ «Вікторія ЛТД», ПП «Онікс-СГ», ФОП ОСОБА_4 та ФГ «Антар», а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №811/3218/13-а залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Пилипчук Н.Г.
Цвіркун Ю.І.