29 серпня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Маляренко А.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2016 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
25 листопада 2015 року позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою та в останній її редакції просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 191 426 грн 56 коп.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона працювала в Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі - ДСК "ЧМП") на різних посадах з 1973 року. 22 лютого 2013 року її було звільнено на підставі наказу № 75-Ф у зв'язку зі скороченням штату працівників, проте без проведення повного розрахунку, як то передбачено вимогами ст. 49-2 КЗпП України. 27 червня 2013 року відповідач здійснив частковий розрахунок із позивачем.
Разом з тим, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2014 року, з відповідача на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні коштів у розмірі 9 665 грн 56 коп., невиплачену допомогу при звільненні в розмірі 28 613 грн 24 коп., а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
На час пред'явлення даного позову, в порядку примусового виконання рішення суду ДСК "ЧМП" виплатило присуджені позивачу грошові кошти в розмірі 38 278 грн 80 коп. та не виконало рішення суду в частині присудження компенсації моральної шкоди.
Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначила, що відповідач порушив строки виплати заробітної плати за виконавчим листом більш, ніж на три роки з дня її звільнення. Днем остаточного погашення заборгованості відповідачем перед позивачем у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні позивач вважає день ухвалення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, тобто - 27 серпня 2013 року. При цьому позивач просила стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 27 червня 2013 року, який станом на 15 квітня 2016 року становить 191 426 грн 56 коп.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, надавши до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 56 995 грн 28 коп., а з урахуванням податків, якими оподатковуються належні суми працівникові до стягнення - 45 350 грн 31 коп.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2016 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2016 року, позов було задоволено частково. Стягнуто з ДСК "ЧМП" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 серпня 2013 року по 25 серпня 2015 року в розмірі 57 923 грн 92 коп. У задоволенні решти позову було відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішили спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди дійшли правильних висновків про те, що, днем фактичного розрахунку слід вважати 25 серпня 2015 року, оскільки у цей день відбулося зарахування присуджених позивачу сум у зв'язку зі звільненням на рахунок позивача. Крім того, суди дійшли правильних висновків щодо методики розрахунку середньоденного заробітку, оскільки позивач працювала на 0,6 ставки, а тому у розрахунок її середньоденного заробітку слід брати фактично отриману нею заробітну плату за виконання трудових обов'язків по 0,6 ставки, а не цілої ставки,
Згідно ч.2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, про відшкодування моральної шкоди, відмовити
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних А.В. Маляренко
і кримінальних справ