Ухвала іменем україни 25 серпня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150240000312, за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 06 квітня 2016 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Казанка, Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
встановив:
у касаційній скарзі прокурор стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущеного при постановленні вироку Апеляційним судом Миколаївської області щодо ОСОБА_5 , яке полягало в тому, що суд апеляційної інстанції не перевірив і не спростував належним чином твердження прокурора, викладені в апеляційній скарзі, про безпідставне неврахування місцевим судом при обранні виду та міри покарання засудженому обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів. Просить вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 06 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий апеляційний розгляд.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2016 року ОСОБА_5 , який, як зазначено в судовому рішенні, раніше судимий 11 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин,
визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, та засуджений:
- за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 3 ст.185КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст.76 КК України.
Постановлено вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2015 року виконувати самостійно.
06 квітня 2016 року Апеляційний суд Миколаївської області за апеляцією прокурора скасував указаний вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_5 покарання, та постановив свій вирок, за яким засудив останнього:
- за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2015 року, більш суворим, призначеного за цим вироком, останочно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України, шляхом часткового складання покарань остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покаранняпризначеного за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2015 року, та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 днів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скасувати вирок Апеляційного суду Миколаївської області щодо ОСОБА_5 та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
31 травня 2015 року близько 20:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після вживання спиртних напоїв, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а господар знаходиться на вулиці, з метою крадіжки зайшов через не зачинені вхідні двері до приміщення жилого будинку, звідки викрав гроші в сумі 500 грн.
28 серпня 2015 року о 12:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в смт Казанка Миколаївської області, спілкувався з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 внаслідок чого між ними склалися довірливі стосунки. Перебуваючи біля будівлі комп'ютерного залу, розташованого за адресою: вул. Аненка, 31, смт Казанка Миколаївської області, ОСОБА_5 попросив у ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Lenovo A-316 I», вартістю 760 грн, для здійснення дзвінка, який потерпілий добровільно дав. Отримавши телефон, ОСОБА_5 почав здійснювати дзвінки, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, зайшов за будівлю приміщення КВІ УДПСУ в Миколаївській області, звідки втік у невідомому напрямку, заволодівши вказаним мобільним телефоном.
03 вересня 2015 року о 21 год., ОСОБА_5 з метою вживання спиртних напоїв прийшов до домоволодіння ОСОБА_12 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де почав стукати до будинку. Так як двері ніхто не відчиняв у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, реалізуючи який, він таємно, без відома та згоди власника, шляхом відкриття врізаного замка, незаконно проник до житлового будинку ОСОБА_12 , перебуваючи у якому та з'ясувавши, що останнього вдома немає, почав оглядати будинок. Під час огляду будинку ОСОБА_5 помітив ноутбук марки «Yakumo NR-8080» із зарядним пристроєм, при цьому в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 викрав указане майно, вартістю 1843 грн, після чого покинув територію домоволодіння.
Прокурором не оскаржуються доведеність винуватості ОСОБА_5 в учиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій, а також відповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з вироком щодо ОСОБА_5 , прокурор подав апеляційну скаргу, висуваючи вимогу про скасування вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2016 року щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, допущеного місцевим судом при призначенні покарання, та про постановлення нового вироку судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції частково погодився з доводами, наведеними у апеляційній скарзі сторони обвинувачення, та дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, та постановлення в цій частині нового вироку.
При цьому суд визнав слушними твердження прокурора про те, що звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України місцевий суд не повною мірою врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який негативно характеризувався за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності і через невеликий проміжок часу після звільнення від відбування покарання вчинив нові злочини.
Одночасно в апеляційній скарзі прокурор хоча і зазначав про те, що місцевий суд застосовуючи вимоги ст. 75 КК України безпідставно не визнав обтяжуючими покарання обставинами: рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, проте не просив визнати ці обставини як обтяжуючі покарання при постановленні нового вироку судом апеляційної інстанції. За таких конкретних обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не допустив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не вказавши ці доводи сторони обвинувачення в судовому рішенні.
Інші твердження прокурора, наведені в апеляційній скарзі, у тому числі про неправильність застосування вимог статей 70, 71 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання та про м'якість призначеного засудженому покарання, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив і визнав їх обґрунтованими, належним чином мотивувавши свої висновки, виклавши їх у вироку, зміст якого відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Істотних порушень, які б були безумовними підставами для скасування вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 06 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 у касаційній скарзі не наведено.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора з підстав, які в ній наведені.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
постановив:
Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 06 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
_____________________ __________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3