30 серпня 2016 року м. Київ К/800/10998/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Сіроша М.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014
у справі № 820/17805/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсолар-Клімат»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсолар-Клімат» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.07.2014 № 0002412201, № 0002422201 та № 0002432201.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.07.2014 № 0002412201, № 0002422201; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інсолар-Клімат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2011 по 31.12.2013, складено акт № 2688/20-30-22-01/37657540 від 07.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі на 322 651 грн., у т.ч.: 2 квартал 2012 року у сумі 739 грн., 3 квартал 2012 року у сумі 1 953 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 194 грн. та встановлено завищення у 2013 році у сумі 319 765 грн.; п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, що призвело до порушення ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 339 343 грн., у т.ч.: травень 2012 року у сумі 160 грн., червень 2012 року у сумі 543 грн., липень 2012 року у сумі 1 155 грн., серпень 2012 року у сумі 705 грн., грудень 2012 року у сумі 185 грн., березень 2013 року у сумі 565 грн., квітень 2012 року у сумі 8 476 грн., травень 2013 року у сумі 43 147 грн., червень 2013 року у сумі 10 147 грн., липень 2013 року у сумі 209 963 грн., серпень 2013 року у сумі 63 881 грн., жовтень 2013 року у сумі 416 грн.; п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95-ВР; пп. 3.5 п. 3, пп. 2.8 п. 2 Положення № 637, в результаті чого встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на кінець дня у розмірі 20 000 грн.; пп. 2.6 п. 2 Положення № 637, в результаті чого встановлено не оприбуткування готівки в касі у розмірі 15 000 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 25.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002412201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 423 978,75 грн., в т.ч.: 339 183 грн. основного платежу та 84 795,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0002422201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 403 103,75 грн., в т.ч.: 322 483 грн. основного платежу та 80 620,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- № 0002432201 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115 000 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції між позивачем та постачальниками ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК «Зерноград» є реальними, належним чином підтверджені первинними документами, а відтак, позивачем правомірно включено суми вартості придбаних товарів до складу валових витрат та податкового кредиту; відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0002432201, суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості застосування до ТОВ «Інсолар-Клімат» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115 000 грн. за порушення вимог п. 2.6, п. 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, факт допущення яких підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень по справі лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено в судовому порядку, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 № 0002422201 та № 0002412201 слугував висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК «Зерноград».
В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Інсолар-Клімат» та постачальниками ТОВ «Енергія Кклімата», ТОВ «АПК «Зерноград», ПФ «Профі» покладено відомості актів: акту перевірки ТОВ «АПК «Зерноград» від 24.03.2014 № 974/20-30-22-01/34468954, яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами, зокрема, у червні, липні, серпні, грудні 2012 року, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2013 року; акту перевірки ПФ «Профі» від 20.12.2012 № 5782/2210/21198839, яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами у травні 2012 року, а також акту перевірки ТОВ «Юмас» від 25.01.2014, яким встановлено ознаки нереальності здійснення господарської діяльності у січні-жовтні 2013 року, виходячи з якого відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій в перевіряємих періодах по ланцюгу постачання: ТОВ «Юмас» - ТОВ «Енергія Клімата» - ТОВ «Інсолар-Клімат».
Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Енергія Клімата», з яким позивачем був укладений договір № 1104/2 від 11.04.2013 на поставку обладнання та комплектуючих (холодильних машин, антивібраційних опор, пультів управління, пароохолоджувачів).
Фактичне виконання ТОВ «Енергія Клімата» умов договору шляхом поставки позивачу обладнання (холодильних машин, антивібраційних опор, пультів управлінь, пароохолоджувачів), отримання товару позивачем та його транспортування підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових, податкових накладних, договором № 268 від 01.07.2013 на надання транспортно-експедиційних послуг із ТОВ «Аліна», виписаних вказаним автоперевізником товарно-транспортних накладних, актів про виконання робіт (транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів за маршрутом: м. Київ - м. Харків), договором № 0103/25 від 01.03.2013 перевезення вантажів автотранспортом, укладеного позивачем із ТОВ «Укрпромінвест-1», актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.07 та 04.07.2013, талонів замовника, податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрпромінвест-1».
З наявних в матеріалах справи копій договору між ТОВ «Інсолар-Клімат» (постачальник) та ТОВ «Фірма Анда» (покупець), видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ вбачається фактичне використання у господарській діяльності позивача товару, придбаного позивачем у ТОВ «Енергія Клімата» за договором № 1104/2 від 11.04.2013.
Крім того, між ТОВ «Інсолар-Клімат» і ТОВ «Енергія Клімата» 29.05.2013 було укладено договір № 2905/1 на поставку обладнання (холодильна машина, антивібраційні опори), на виконання якого останнім було відвантажено першому вказане обладнання на підставі видаткової накладної, податкових накладних, договору № 08/08-2013 від 08.08.2013, укладеного позивачем із ФОП Даніеляном В.Г., товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт від 09.08.2013, податкової накладної, вписаної автоперевізником.
Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані ТМЦ були придбані позивачем з метою виконання власних договірних зобов'язань перед ТОВ «Кременчуцький сталеливарний завод», що виникло за договором виконання робіт за робочим проектом «Модернізація системи маслоохолодення на автоматичних формувальних лініях №№ 1, 2 фасонно-ливарного цеху» від 17.04.2013, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, актів прийому виконаних будівельних робіт.
Також, між ТОВ «Інсолар-Клімат» і ТОВ «Енергія Клімата» 22.05.2013 був укладений договір № 2205/1 на поставку обладнання (холодильна машина, антивібраційні опори).
На виконання умов договору щодо постачання вказаних ТМЦ контрагентом позивача виписані видаткова накладна та податкові накладні.
Подальше використання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору № 23/2013 від 23.04.2013 на здійснення підбору, поставки, монтажу та пусконалагоджувальних робіт обладнання для систем вентиляції повітря, укладеного із ВАТ «Фармстандарт-Біолек».
Матеріалами справи підтверджено, що в перевіреному періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «АПК «Зерноград», яким поставлено позивачеві ТМЦ (хладон, припой, труби мідні, коліна, перехідники, трійники) згідно з видатковими накладними.
Транспортування придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору перевезення вантажів від 02.04.2012 із ТОВ «Транспортна компанія «САТ», товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття робіт.
Придбані у ТОВ «АПК «Зерноград» використані позивачем при виконанні власних господарських зобов'язань перед ТОВ «Південдіпроцемент», ТОВ «Аксіома», ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», ВАТ «Влада ЛТД», ТОВ «Жилстрой-2», ПАТ «Фармстандарт-Біолек», що підтверджено актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
Крім того, в перевіреному періоді позивач також мав взаємовідносини з ПФ «Профі», згідно яких позивачу було поставлено рекламні листівки згідно з видатковою накладною, про що постачальником виписано позивачеві податкову накладну від 22.05.2012 та примірник листівки.
Як встановлено в судовому порядку, первинні документи, що були оформлені в ході господарських операцій між ТОВ «Інсолар-Клімат» та постачальниками ТОВ «Енергія Клімата», ТОВ «АПК «Зерноград» та ПФ «Профі» відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, а податкові накладні - нормам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій; факт подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача підтверджено документально.
Також, судами обох інстанцій спростовані твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення частини товарів, придбаних у вищевказаних постачальників, оскільки відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не спростовує факту доставки ТМЦ, в той час як такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у перевіряючих під час проведення перевірки не було зауважень.
Крім того, в матеріалах справи наявні копія договору оренди легкового автомобіля № 2/12 від 10.01.2012, укладеного між позивачем та Науково-виробничим підприємством «Інсолар» у формі ТОВ, за умовами якого позивач користується автомобілем - фургоном малотоннажним HUINDAI Н 1, держ. номер АХ 5067 ВВ, а відтак, ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних не є доказом відсутності реальних поставок товару з підстав неможливості транспортування товару.
В даному випадку позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат та податкового кредиту.
Крім того, судом першої інстанції було направлено запити до податкових органів щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ «Енергія Клімата», ТОВ «АПК «Зерноград», ПФ «Профі» персоналу та основних засобів з метою з'ясування фактичної можливості виконання вказаними підприємствами своїх зобов'язань в ході господарських операцій з позивачем по справі.
Згідно з наданими на запит суду довідками за формою 1-ДФ із зазначенням кількості працюючих осіб, у штаті ТОВ «Енергія Клімата» вказаного підприємства у 2-3 кварталах 2013 року працювало 25 осіб, у штаті ТОВ «АПК «Зерноград» у 2-4 кварталах 2012 року працювало 3-5 осіб, у 2013 році - 5 осіб, у штаті ПФ «Профі» у 2 кварталі 2012 року працювало 3 особи.
Відповідно до податкової звітності з ПДВ по ТОВ «Енергія Клімата», обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у квітні-серпні 2013 року склали від 805 741 грн. до 6 567 334 грн.; обсяги постачання ТОВ «АПК «Зерноград» (без ПДВ) у червні, серпні, грудні 2012 року, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2013 року склали від 66 609 грн. до 746 699 грн.; згідно з податковою звітністю з ПДВ по ПФ «Профі», обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у травні 2012 року склали 429 192 грн. Також, згідно додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя, підприємство має основні засоби, балансова вартість яких на початок звітного року складає 167 186 грн.
На основі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у ТОВ «АПК «Зерноград», ТОВ «Енергія Клімата» та ПФ «Профі» реальної можливості здійснювати господарську діяльність у вказані періоди та, відповідно, проводити фінансово-господарські операції з позивачем.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно положень п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Інсолар-Клімат», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно донараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача правомірно відхилені судами обох інстанцій, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.
В разі, якщо контрагентом платника податків податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупця.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
М.В. Сірош