Ухвала від 31.08.2016 по справі 2а/0470/13633/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року м. Київ К/800/16251/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І. В.

Бухтіярової І. О. Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд плюс»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р.

у справі № 2а/0470/13633/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд плюс»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд плюс» (далі - позивач, ТОВ «Євробуд плюс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 р. та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 р.

Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.10.2012 р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євробуд Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Сунатко», за результатами якої складено акт від 09.10.2012р. № 125/22/5-34898640 та встановлено порушення частини 1 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.10.2012 р. № 0000212250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93 424 грн., в тому числі 74 739 грн. - за основним платежем та 18 685 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для донарахування позивачу зазначених грошових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування ТОВ Євробуд Плюс» податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сунатко», оскільки в контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань. Дані висновки податкового органу ґрунтувалися, зокрема, на даних акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПІ від 20.07.2012 р. № 9319/7/22-418 ПП «Сунатко» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у березні-квітні 2012 р., яким встановлено нікчемність правочинів з постачальниками та покупцями, в тому числі і з ТОВ «Євробуд Плюс».

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом - ПП «Сунатко» правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Так судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Євробуд Плюс» (замовник) та Приватним підприємством «Сунатко» (виконавець) було укладено договір № 21 від 01.03.2012 р. щодо надання маркетингових послуг, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять замовника. Предметом маркетингових досліджень є пошук клієнтів на будівельні роботи.

Також, 19.03.2012 р. між ТОВ «Євробуд Плюс» (замовник та покупець) та Приватним підприємством «Сунатко» (підрядчик та продавець) укладено договір № 25, згідно з яким продавець зобов'язується відпустити покупцю продукцію в кількості та по ціні, вказаній в підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 р. від 19.04.2012 р. № 9020030166 ТОВ «Євробуд Плюс» в складі податкового кредиту відображено взаємовідносини з Приватним підприємством «Сунатко» на суму податку на додану вартість в розмірі 451,20 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р. від 17.05.2012 р. № 9027045285 ТОВ «Євробуд Плюс» в складі податкового кредиту відображено взаємовідносини з Приватним підприємством «Сунатко» на суму податку на додану вартість в розмірі 70 121,26 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 р. № 9035095711 ТОВ «Євробуд Плюс» в складі податкового кредиту відображено взаємовідносини з Приватним підприємством «Сунатко» за квітень 2012 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 4 166,67 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку від 22.06.2012 р. № 9035762965 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р. від 17.05.2012 р. № 9027045285 ТОВ «Євробуд Плюс» відкориговано податковий кредит квітня 2012 р., а саме - зменшено на 11 000 грн., та відкориговано податковий кредит березня 2012 р., а саме - збільшено на 11 000 грн.

Судами встановлено, що податок на додану вартість за березень 2012 р. в сумі 11 451 грн. ТОВ «Євробуд Плюс» сплачено за покупку піску та щебеню відповідно до договору № 25 від 19.03.2012 р. на загальну суму 2 707,20 грн. (ПДВ - 451,20 грн.) та отримання послуг з маркетингу відповідно до договору № 21 від 01.03.2012 р. на загальну суму 66 000 грн. (ПДВ - 11 000 грн.).

Податок на додану вартість за квітень 2012 р. в сумі 63 288 грн. ТОВ «Євробуд Плюс» сплачено за покупку асфальтобетону, каменів, шлаків, отримання послуг автогудронатора, послуг катка, послуг автомобіля ГАЗ відповідно до договору №25 від 19.03.2012 р. на загальну суму 379 727,58 грн. (ПДВ - 63 287,93 грн.).

Таким чином, за результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, ТОВ «Євробуд Плюс» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 74 739 грн.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Царичанського районного суду від 30.09.2009 р. було встановлено факт заволодіння шляхом зловживання службовим становищем грошовими бюджетними коштами через ПП «Сунатко» та факт порушення у вересні 2012 року кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_4, який з 01.09.2009 р. перереєстрував ПП «Сунатко» з метою фіктивної діяльності та передав управління підприємством ОСОБА_5 Крім того, в своїх поясненнях директор ПП «Сунатко» ОСОБА_5 зазначив, що вказану посаду від зайняв за проханням ОСОБА_4 в липні 2011 року з метою формування податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинах з підприємствами Дніпропетровського та інших регіонів України по безтоварним операціям.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив, з того, що фіктивна діяльність посадових осіб контрагента позивача - ПП «Сунатко», які брали участь у фінансово-господарських операціях, що стали об'єктом перевірки, є свідченням нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом, а відтак, надані ТОВ «Євробуд Плюс» документи, на підтвердження реальності господарських операцій, не мають силу первинних.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право ТОВ «Євробуд Плюс» на формування податкового кредиту за такими.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постанові від 01.12.2015 року у справі № 21-3788а15.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд плюс» відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. у справі № 2а/0470/13633/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько

Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова

Помічник судді (підпис) В.П. Юрченко З оригіналом згідно Б.М. Фурдичко

Попередній документ
60223282
Наступний документ
60223285
Інформація про рішення:
№ рішення: 60223283
№ справи: 2а/0470/13633/12
Дата рішення: 31.08.2016
Дата публікації: 05.09.2016
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість)