"30" серпня 2016 р. м. Київ К/800/51750/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Філії «Ком-Еко-Борислав» СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015
у справі № 2а-10780/12/1370
за позовом Філії «Ком-Еко-Борислав» СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів»
до Державної податкової інспекції у м. Борислав Львівської області Державної податкової служби
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Філія «Ком-Еко-Борислав» СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» звернулась до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Борислав Львівської області Державної податкової служби від 16.03.2012 № 0000082341 та № 0001801740.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0001801740 в частині нарахування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 700 грн.; у задоволенні позивних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки філії «Ком-Еко-Борислав» СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2011, складено акт № 191/230/36312571 від 05.03.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток; пп. 135.5.5 ст. 135, пп. 139.1.1, п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток; пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, а саме: будучи податковим агентом, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб в сумі 9 000 грн.; п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України (подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку).
На підставі результатів проведеної перевірки, 16.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000082341 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток комунальних підприємств у розмірі 55 496 грн., в т.ч.: 55 495 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- № 0001801740 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11 760 грн., в т.ч.: 9 000 грн. основного платежу та 2 700 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Актом перевірки встановлено, що філія «Ком-Еко-Борислав» СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» перераховувала ПП ОСОБА_2 щомісячно кошти у розмірі 6 000 грн. як плату за оренду житла згідно договору оренди житла б/н від 01.01.2010, укладеного між СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» та вказаним підприємцем. Предметом договору оренди є житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Олеся, 25 в кв. 51, загальною площею 94 кв.м.
У свідоцтві про сплату єдиного податку, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова на 2011 рік ПП ОСОБА_2 зазначено вид діяльності - здача в оренду нерухомості, прокат лиж, громадське харчування та діяльність готелів. Місцем здійснення діяльності вказано: м. Львів, вул. Івана Франка 23/41 та смт. Славське, вул. І. Франка, 26а.
Оскільки, житлове приміщення, яке є предметом договору оренди житла від 01.01.2010, не зазначене у свідоцтві про сплату єдиного податку, податковий орган дійшов висновку, що дане підприємство виступає податковим агентом, не утримує і не перераховує до бюджету податок з доходу фізичних осіб, чим порушено пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України.
На спростування вказаних обставин суд першої інстанції покликався на те, що як вбачається з договору оренди житла б/н від 01.01.2010 орендарем є ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів», а не філія «Ком-Еко-Борислав», відтак позивач не може бути податковим агентом за даними операціями та порушником положень п. 119.2 ст. 119 та пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України.
Виявлені під час проведення перевірки порушення пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України філією «Ком-Еко-Борислав» у IV кварталі 2011 року відобразились у не включенні позивачем до складу валового доходу поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000 грн., отриманої від ОСОБА_3, що залишилася неповерненою станом на 01.01.2012 та вказане, на думку податкового органу, призвело до заниження валового доходу за ІV квартал 2011 року в сумі 50 000 грн.
Також, як встановлено актом перевірки, на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем зайво включено до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) вартість придбаних робіт, послуг на суму 325 097 грн., факти придбання яких не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, внаслідок чого встановлено завищення валових витрат за 1-ий квартал 2011 року на суму 325 097 грн.
Крім того, на виконання договору оренди автомобілів від 04.04.2009 філія «Ком-Еко-Борислав» орендує в СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» ряд транспортних засобів, розмір орендної плати становить 36 000 грн., з розрахунку 108 000 грн. за період січень-березень 2011 року, при цьому філією безпідставно відноситься на витрати розмір валових витрат, що становить 200 000 грн., при цьому позивачем не підтверджено правомірність формування витрат в сумі 92 000 грн. у 1-му кварталі 2011 року, оскільки первинними документами підтверджується лише розмір витрат, що становить 108 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору оренди житла б/н від 01.01.2010 орендарем є ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів», а не філія «Ком-Еко-Борислав», відтак позивач не може бути податковим агентом за даними операціями та порушником положень п. 119.2 ст. 119 та пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України; відповідачем під час перевірки не з'ясовано коли саме отримано позивачем від ОСОБА_3 поворотну фінансову допомогу, а також не застосовано положення ч. 4 пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України; відповідачем під час проведення перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що висновки податкового органу є підставними, а не формальними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що Податковим кодексом України визначено розмір штрафу за кожне порушення, що становить 1 гривня, яке вчинено протягом періоду з 01 січня по 30 червня 2011 року, незалежно від виду податку, а тому застосування штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 760 грн. є безпідставним, оскільки, як засвідчують матеріали справи, частина платежів була здійснена у вказаний період; в частині відмови в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновками акту перевірки позивача.
Однак, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Так, підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено умов договору оренди житла б/н від 01.01.2010 на предмет фактичного орендаря вказаного в цьому договорі житла, чи то філія «Ком-Еко-Борислав» чи СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів», що надавало підстави для сплати за договором орендної плати та податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Щодо висновку податкового органу про заниження валового доходу, внаслідок не включення позивачем до складу валового доходу поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000 грн., отриманої від ОСОБА_3 неповернутої станом на 01.01.2012, суди обох інстанцій не дослідили питання чи закінчився, на момент проведення перевірки позивача, строк на повернення позики згідно договору від 28.10.2011, укладеного між ОСОБА_3 та Філією «Ком-Еко-Борислав».
Також, щодо висновку податкового органу про заниження позивачем валових витрат та завищення валового доходу, судами обох інстанцій, відповідно, не досліджено господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані витрати спірного періоду, а також не досліджено правильність визначення підприємством позивача розрахунку приросту балансової вартості інвентарних запасів придбаних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах для визначення правомірності формування ним валового доходу за 1-ий квартал 2011 року на суму 280 440 грн., який, на думку податкового органу, завищено внаслідок невідповідності залишків виробничих запасів залишкам ТМЦ за даними бухгалтерського обліку та головної книги.
Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.
Слід також зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Філії «Ком-Еко-Борислав» СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
М.В. Сірош