30 серпня 2016 року м. Київ К/800/37184/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Островича С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015
та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015
у справі № 808/947/15
за позовом Ліквідатора Приватного підприємства «Виробнича фірма «РОСА»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Ліквідатор Приватного підприємства «Виробнича фірма «РОСА» звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.01.2015 щодо відмови у досягненні податкового компромісу ПП «Виробнича фірма «РОСА» по податковому повідомленню-рішенню № 0011411501 від 01.12.2011; зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийняти рішення про досягнення податкового компромісу з ПП «Виробнича фірма «РОСА» по податковому повідомленню-рішенню № 0011411501 від 01.12.2011 про донарахування податку на прибуток за основним платежем 1 686 396 грн., в частині донарахування 1 400 000 грн. за цим платежем.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015, позов задоволено частково; визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.01.2015 № 1632/10/10-017 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на момент розгляду справи та винесення рішення податкове повідомлення-рішення № 0011411501 від 01.12.2011 було узгоджене, у зв'язку з тим, що 03.03.2015 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом по справі № 2а-0870/12152/11 було винесено рішення, яким апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та Прокуратури Запорізької області задоволено; постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про погодження податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 01.12.2011 № 0011411501 про донарахування ПП «ВФ «РОСА» податку на прибуток, де зазначив, що на час звернення податкове повідомлення-рішення є неузгодженим, оскільки триває його судове оскарження.
30.01.2015 відповідач прийняв рішення № 1632/10/10-017 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу, яким відмовив позивачу в застосуванні процедури податкового компромісу. У вказаному рішенні зазначено, що період не підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».
Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 1632/10/10-017 від 30.01.2015 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу є предметом розгляду даної справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в задоволенні заяви про досягнення податкового компромісу, а з урахуванням набуття податковим повідомленням-рішенням узгодженого статусу за наслідками судового оскарження, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог у відповідній частині позовних вимог.
Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 підр. 92 розд. ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
За змістом п. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди (п. 11 підр. 92 розд. ХХ ПК України).
Отже, наведеними положеннями Податкового кодексу України визначено коло правовідносин, до яких може бути застосовано податковий компроміс, а саме, - правовідносини, які виникли до 1 квітня 2014 року, з урахуванням строків давності.
Крім того, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Таким чином, податковий компроміс застосовується виключно щодо неузгоджених грошових зобов'язань.
Згідно положень п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди попередніх інстанцій, встановивши, що на час подання (30.01.2015) ліквідатором ПП «Виробнича фірма «РОСА» заяви про застосування процедури податкового компромісу грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2011 № 0011411501 з податку на прибуток не набуло статусу узгодженого, оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-0870/12152/11 була винесена лише 03.03.2015, об'єктивно задовольнили позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення податкового органу від 30.01.2015 № 1632/10/10-017, яким відмовлено позивачу у досягненні податкового компромісу.
За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
С.Е. Острович