"30" серпня 2016 р. м. Київ К/800/15294/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2015
у справі № 820/19482/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна»
до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області
про визнання дій протиправними та стягнення суми
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області та стягнення з бюджету надлишково сплаченого податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» за червень 2014 року в розмірі 1 260 032 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 1 260 032 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2014 позивачем в електронному вигляді направлено на адресу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 260 131 грн., яка отримана податковим органом 21.07.2014, про що свідчить квитанція № 1.
Крім того, позивач 19.08.2014 в електронному вигляді до контролюючого органу подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який отриманий останнім 19.08.2014, що підтверджується квитанцією № 2, відповідно до якого сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість становить 1 260 032 грн.
Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кларіант Україна» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2014 року, за результатами якої складено акт № 1163/12-14-15-03/14-31337612 від 11.09.2014.
Актом перевірки підтверджено правомірність відображення в декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 260 032 грн., що підлягає перерахуванню на банківський рахунок товариства.
Однак, на дату подання позовної заяви, позивач не отримав суму бюджетного відшкодування ПДВ у вказаному розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з бюджету надлишково сплаченого податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач виконав всі вимоги та умови, визначені чинним законодавством України, для отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, тому у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету; відмовляючи в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач у позовних вимогах про визнання протиправними дій податкового органу не вказав, якими саме діями порушені права товариства та не конкретизував, які саме дії просить визнати протиправними, у зв'язку з чим вказані вимоги є безпідставними, необґрунтованими.
Враховуючи оскарження податковим органом судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду судом касаційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Так, ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано статтею 200 ПК України.
Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12 ст. 200 ПК України).
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).
Слід зазначити, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала свою позицію у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 16 вересня та 17 листопада 2015 року, 31 травня 2016 року (справи № 21-881а15, № 21-4371а15, № 21-451а16, відповідно) де вказувала, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.
При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Відповідно до положень ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Судами попередніх інстанцій вказаного враховано не було.
Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин та меж перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині позовних вимог - рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 скасувати в частині стягнення з бюджету надлишково сплаченого податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» за червень 2014 року в розмірі 1 260 032 грн., з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині - судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
М.В. Сірош